А що ви шукаєте у книгах?

Автор: Оксана Усенко / Додано: 27.09.19, 19:51:59

Нещодавно гортаючи бібліотеку, та обираючи черговий твір, задалась питанням що ж я, як читач, взагалі шукаю у книгах? Чому одні книги «залітають», а інші, попри купу схвальних відгуків від інших читачів, дочитую лише на впертості?

Зрозуміло, що у всіх смаки та пріоритети різні. Є купа досліджень, статистики, якою гарно користуються магазини та видавці. То чому ж особисто я шукаю щось не у топах та на вершинах рейтингів? Отож я склала список того, що шукаю у книгах. Приєднуйтесь, якщо у вас виникали схожі думки.

По-перше, я шукаю в книзі цікаву інформацію. Історичні події, наукові факти, реальні дослідження чи просто випадки з життя, що змушують подивитись на світ під іншим кутом.

Наприклад книга Харука Муракамі «Норвежский ліс», не вражає сюжетом чи динамікою, проте дає можливість подивитись на світ очима японця крізь їх менталітет, роздивитись звичний для іншої культури побут .

«Skunk Works: личные мемуары моей работы в Локхид» Бена Річа теж не назвеш гостросюжетною книгою, проте в ній стільки цікавих життєвих фактів, людей, емоцій, погляду на звичну мені країну з іншої точки зору, що особисто я то читала насолоджуючись кожною сторінкою.

Також яскравий слід полишили «Щоденники Єфросії Керсновської», де описано без прикрас насичене життя непересічної жінки за часів становлення радянської влади.

А книга «Сакура і Дуб» так взагалі неймовірний довідник культури Великобританії і Японії.

Друге достовірна емоційність. Іноді читаючи книгу можна разом з героями плакати і сміятись, а іноді лише з нудьгою навскоси проглядаєш текст, шукаючи нарешті причини моральних страждань та хаотичних метань персонажу на 250 сторінок. Кажуть жінкам притаманне страждати без причини – мабуть я не зовсім жінка, бо зазвичай мені для розуміння подібного потрібного аргументи більш вагомі аніж «він так подивився… чи «в нього такі сідниці…»

На мою думку книги повинні викликати емоції, а не описувати як я їх можу відчути. Наприклад «Тысяча сияющих солнц» Халед Хоссейни мені здається не може полишити спокійним нікого, бо там автор ґрунтовно занурює читача у вир подій і змушує дивитись на світ очима різних людей, пояснюючи їх мотивацію, обставини, традиції.

Третє гарна, насичена мова. Так, я розумію важлива ідея, динаміка сюжету емоції, але коли «око ріжуть» русизми, повтори та куці фрази, наче їх хто пообгризав, то вбиває все задоволення. І це я не занадто вибаглива до ком, двокрапок, одруків, бо ж і сама цим грішу. Я легко можу не звернути увагу на подібні речі коли вони трапляються не на кожній сторінці, та коли то повсякчас, то єдине що полишається – закрити книгу, визнавши власну поразку у виборі твору.

А є ж такі книги котрі бажаєш перечитати, аби лишень зануритись у витончене мереживо мови. Ти вже знаєш сюжет, зміст, вже відсутня інтрига, але така мова… Така м’яка, виразна, барвиста, вишукана, що лише заради неї є бажання читати твір.

Четверте: образність і реалістичність її побудови. Особливо коли то містика чи фантастика. Здається якщо ти читаєш про надприродне, то про яку реалістичність може йти мова? Але ж один опише привида так, що він тобі потім півроку ввижатиметься, а інший – що реготатимеш з нього, як з незграбної декорації радянського фантастичного фільму 50- х років

І з фантастикою чи альтернативною історією та ж біда, бо ж все має гуртуватись на якійсь основі, або хоча б логічно будуватись. Так логіка буває різна, але коли я читаю історію про витончену розніжену графиню з вищого світу, котра вперше пішла гуляти містом (сторіччя так 17-го), легко, не викликаючи підозр, влаштувалась прибиральницею в таверні набитій злочинцями і «непомітно» в той же вечір вдало найняла капітана–пірата, легко оплативши його послуги коштовним намистом з шиї, яке на ній бовталось весь цей час, то мій регіт чути в сусідній кімнаті, а книга йде шукати читача з менш критичним мисленням.

Те саме відноситься і до опису менталітету чи країни, які автор не дуже гарно знає. Так, я розумію, що не всім то впаде у око, але якими б не були пристрасті, якщо вони описані в умовах що зовсім не відповідають можливим, то викликає такий дисонанс, що зводить нанівець усі наміри автора.

Один мій знайомий принципово не читав книгу Джеймса Карвела «Сегун», аргментуючи « що той американець може знати про Японію?» Так, можливо він про неї і не все знав, проте він подав її очима іноземця і чудово зміг передати саме опис знайомства з новою культурою. Шок, здивування, відразу, вивчення, поступове розуміння, і нарешті часткове прийняття незвичної для європейця філософії. Всі можливі огріхи і незнання певних моментів автор чудово аргументував.

П’яте і мабуть найголовніше -- це загальна ідея, дух твору. Кожен автор щось бажає сказати світу. Принаймі я так думаю. Кожна книга, то ціле життя. І чудово коли воно настільки наповнене змістом (текст, підтекст, третій, четвертий шар думки – то взагалі моя мрія), що його варто не лише прочитати, але й перечитати.

Я обожнюю коли після того, як перегорнув останню сторінку, ти ще якийсь час полишаєшся під враженням. Наприклад, виникає бажання насолоджуватись власним життям чи з’являються сили його змінити, згадуєш про можливість принести радість оточуючим тебе людям, або ж книга змушує зрозуміти чиюсь, відмінну від вашої, точки зору. Можливо не прийняти, та принаймі визнати її існування. До авторів подібних книг я завжди повертаюсь. Проте, на жаль, є книги закривши які шкодуєш, про витрачений час.

Кожна книга, то відображення людини що її писала. І навіть якщо автора немає як «персонажа» в книзі, твір завжди несе базовий набір цінностей і світогляду того, хто його створив. Книга може бути про кохання, війну, майбутнє чи взагалі вигаданий світ, там можуть бути описи смертей зомбі, дурнів чи істеричок, проте якщо людина, котра її писала світла, така, що несе в собі любов і бажання змінити світ на краще, то після прочитання будь якої з її книг у читача полишиться промінчик того світла. І на мою думку такі книги найцінніші.

А що ви шукаєте у книгах?

Коментарі:

Всього гілок: 10

ОV 18.10.2019, 09:22:01

В книзі для мене головне це : цікавий і захоплюючий сюжет та інтригуючий початок. Взагалі хочу сказати що я люблю читати книги

Moonrise Darkness 17.10.2019, 20:35:12

Погоджуюся з більшістю наведених критеріїв, хоча якщо художня книга добре написана, то можу не звернути увагу на огріхи внаслідок незнання, наприклад, культури певного народу або незначні проблеми з граматикою.
Добре коли в книзі є цікаве, глибоке і ґрунтовне розкриття певних важливих і повчальних ідей, що змушують задуматись і поглянути на певні речі під новим кутом. Проте краще читаються книги без зайвої, часто нудної інформації, на зразок докладного переліку буденних справ в різних варіаціях. Важливими є яскраве подання, колоритні персонажі, що інколи можуть "врятувати" книгу з посереднім сюжетом, проте й динамічний сюжет з несподіваними поворотами має анітрохи не менше значення. В ідеалі хотілося б поєднання і того, й іншого.
Хочеться читати та й навчитися писати такі книги, де б кожне слово і речення відчувалося потрібним і доцільним в певному контексті, повністю розкриваючи те, що хотів зобразити автор і щоб у читача не виникало бажання перетворитися на редактора, коли трапляється така сила силенна помилок, одруківок, русизмів і кострубатих фраз, що аж клавіатура свербить усе те повиправляти))
Взагалі мабуть в кожній книзі можна знайти щось цікаве, повчальне і варте уваги.

У гілці 4 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Оксана Усенко 17.10.2019, 21:31:54

Є таке:)

Senja Aleksandra 02.10.2019, 22:18:36

Особисто для мене книжки поділяються на три типи: для навчання, для емоційного насичення і для розваги. Перший тип має суто дослідницький характер: подорожі, нотатки, історичні нариси. Другий - нести щось незвідане. На рутіну я не жаліюся, та в місті іноді не вистачає чистого повітря в усіх сенсах. Кращім прикладом поєднання першого і другого типів буде Дж. Лондон:)) Може раптом занести і на книгу про кохання, та вона має бути без "любовної любові". Ну і третій тип зазвичай читається без "дальнього прицілу" так би мовити "на один раз", але якщо чимось мене зачепить, то я його підвищу у ранзі:))

Останній коментар в гілці:

Оксана Усенко 02.10.2019, 22:33:56

Цікава градація, цілком логічна:)

Юрій Власовець 28.09.2019, 11:22:42

Що для мене головне в книзі:
1) реалізм, якщо він переходу в натур реалізм, то це добре, але пісменик повинен балансувати на межі вигадки та реальністі. А то деякі автори просто гвалтують реальність вигаданими законами.
2) я людина пост пост модернова. Мені не потрібно дуже багато розповідати, я і так найрозумніша, я і так побачу, що мені потрібно. Тому не потрібно дуже багато описувати свою думку. Де кілька мазків і я побачу те, що мені потрібно.

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Юрій Власовець 01.10.2019, 00:08:53

Оксана Усенко, Еміль Золя він це добре описував

Ірина Калашник 27.09.2019, 22:46:57

Для мене, ідея - головна. Її читач не має збагнути раніше, ніж завершить читати останню сторінку. Якщо я бачу ідею на першій сторінці, то далі просто не читаю книгу. Сюжет та герої мають бути збалансовані, в ідеалі. Хоча автори переважно будують історії, або з акцентом на героя, або героїв, або з акцентом на сюжет. І, як на мене, історії, де головний сюжет читати цікавіше. Читач розуміє, що автор не збирається жаліти героя і, мимоволі, починає за нього вболівати. Бо ж, мало що в того автора в голові. Може він «Королеву Марго» пише, або «Пісню вогню та полум'я».
Коли є ідея, сюжет та герої я вибачу автору будь-який текст. Бо ж кожен автор має право на свій стиль та почерк.

У гілці 4 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Оксана Усенко 30.09.2019, 23:14:00

Ну не знаю, твори де в кінці змінюється точка зору, що змушує повністю переоцінити прочитане, теж бувають неймовірно захоплюючи. Наприклад як роль Сіверіуса у Гаррі Поттері:)

Ірина Ярошенко 27.09.2019, 21:25:54

Я шукаю те, що захоплює і занурює з головою у коловорот подій. Цікаві сюжетні ходи, прописані персонажі та локації, або у фентезі - це світ, зі своїми законами, звичаями та традиціями, ось це не відпускає, змушує після прочитання ще кілька днів "відходити", подумки повертаючись до подій твору, думати, чому все відбулося так чи інакше. Так було у мене після "Володаря перснів", і "Джейн Ейр", і багато творів з Літнет, які я рекламувала на своїй сторінці ФБ та почала у інсті (мабуть, час і тут зробити свій список рекомендацій).

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Ірина Ярошенко 30.09.2019, 21:52:21

Оксана Усенко, треба тільки трохи часу)

Мар'яна Доля 27.09.2019, 20:39:36

Для мене книга, про яку я можу сказати, що вона "моя" - це, насамперед, твір оригінальний, не банальний, у якому зможу знайти щось нове для себе, симпатизуватиму комусь із героїв, або навіть ставитиму себе на місце того чи іншого персонажа. Одним словом, якщо після прочитання зможу, перефразувавши Станіславського, сказати автору : "Вірю" ))

Останній коментар в гілці:

Оксана Усенко 30.09.2019, 21:13:12

Мар'яна Доля, Так, згодна, "вірю" - то дійсно важлива складова.

Буяна Іррай 28.09.2019, 00:21:28

Так толково все прописано. Погоджуюсь з кожним пунктом. Не можу сказати, що шукаю кожну книгу з такими мотивами та критеріями. Я не завжди читаю для отримання нової інформації. Частіше, це як спосіб відпочинку. Просто отримую насолоду проживши ще одне життя разом із героями).Тому, відповідь на ваше питання буде така : у книгах шукаю емоцій, котрих не вистачає у житті.

Aillin Ai 27.09.2019, 21:03:06

як чудово написали! і так гарно розклали по полицях основне! я у захопленні! а ще більше мене вражає, наскільки мої погляди повністю співпадають із вашими!) ось читала, осмислювала і розуміла, що все так само, як я думаю, чого я прагну знайти у книгах) вау)
до речі, після вашого коментаря про Ямазакі я глянула на нього під іншим кутом і повністю осягнула, що ви тут маєте на увазі щодо реалістичності побудови сеттінгу. Я допустила занадто багато авторського бачення, трішки знехтувавши глибиною сеттінгу заради посилення певних сюжетних моментів. це неправильно. і це та причина, по якій я не подам Ямазакі на жодний літературний конкурс, однак і переписувати його вже немає сенсу. скажімо так: етап пройдений, урок засвоєний) і не без ваших зусиль, Оксано, тому дуже вам дякую за критичний погляд)

якщо підсумувати усе, що ви сказали, бо я, як вже казала, повністю поділяю вашу думку (вочевидь, ми на одній хвилі), то я шукаю хороші історії. неважливо за розмірами та жанрами, неважливо, досвідчений це письменник, чи початківець - свої огріхи будуть у кожного, бо ідеальних книг немає - але от хороші історії - то як мед на серце=)))

У гілці 6 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Aillin Ai 27.09.2019, 21:53:01

Оксана Усенко, дуже рада це чути! натхнення!)

Lina Alex 27.09.2019, 20:18:53

У мене книга перш за все повинна викликати емоційний відгук. Для цього достатньо одну-дві глави чи частини прочитати. Тобто вона має відповідати моєму душевному настрою у певний період життя, тож можна сказати, що шукаю у книзі частину себе. А взагалі-то поняття пошуку такого типу у мене асоціюється з навчанням і здобуттям знань. Від звичайної художньої літератури такого зовсім не вимагаю.

Books language: