Не встигла заcтрибнути у свій вагон (ч. Іv)

Автор: Тетяна Гудима / Додано: 01.10.19, 17:09:09

"Ну, знаєте, як кажуть: якщо ви запізнилися на поїзд — значить то був не ваш поїзд! Не засмучуйтесь. Просто зараз країні не до книжок, самі розумієте... Будемо на зв'язку..." - а далі гудки.

"Не мій потяг" - от так просто. Хіба я не Безталанна, як у тій п'єсі Карпенка-Карого? Дуже схоже.

Рік роботи, потуг, безглуздої ейфорії й сподівань. Помацала удачу за хвіст, і вона вислизнула з моїх рук, як холодна прудка рибина, булькнувши у воду, щоб хтось інший спробував її спіймати.

Зрозуміли про який рік я кажу? Так про 2014 - рік Революції Гідності...

Що вам сказати? Знаю, багато людей втратили набагато більше ніж я — тут не посперечаєшся, та я й не думала. Стала в ряди революціонерів, як і належить наївному патріоту...

Тепер я не наївна, хоча десь ще патріот...

Відступлю на рік назад, коли все було райдужно й обнадійливо. Я вже, здається згадувала, що почала писати російською мовою, українською я переклала свій роман (четвертий за рахунком) лише цього року. Не те, щоб я не пробувала писати українською - пробувала, та щось історичні любовні романи мені рідною мовою не йшли. (Не уявляла, я як віконти зітхають в обіймах коханок українською. Майстерності бракувало, нашу мову я поважала, і використовувала суто для написання важливих матеріалів у своїй журналістській роботі. А кохання-зітхання, то нєєє, то несерйозно (думаю то все шкільне патріотичне виховання не пускало, треба було його перерости)). Хоча не думаю, що тепер, я їх стану перекладати, краще напишу нові, а ті й так нормально читаються, за що звісно деякі українофіли (якби б узнали) мене б пришибли, як пана У. на Майдані. Цеглина в голову переконала того, що Україна не вартує його життя і він мігрував (не знаю куди, зв'язок ми втратили)...

Та коли я починала, писати російською було не так вже й погано; так в Україні може й треба писати рідною, щоб тебе заповажали колеги письменники, та реалії того часу були інші. Книжкові магазини завалені російськомовним виданням, а майже 80% літератури українських авторів потрапляли до нас через російські видавництва, такі як: АСТ, КСД, Єксмо та ін. Мені тоді світила робота з АСТ (здається), хоча працювати вони збиралися з моєю агенцією (мене вони в очі не бачили та не чули, знали лише псевдонім). Крім того ми були все іще братськими народами, ніякої неприязні та мовного питання не існувало.

Тож в результаті, я застряла на півдорозі до успіху) Витратила час, гроші й лишилася з двома відредагованими творами, які тепер гадки не мала куди притулити. Як та наречена, яку покинув жених біля вівтаря, так і я стояла у сум'ятті.

Був і ще один момент — фінансовий. Контракт ми підписали (в гривнях, звісно) я сплатила 60% суми ( першу частину, згідно договору) й раптом, як наслідок будь-яких негараздів в країні змінився курс валют! Такий собі бух! І от те що я їм сплатила на перерахунок вийшло менше третини необхідного. Та зобов'язання вони на себе взяли, то ж я ще не зовсім втратила надію

Згідно з договором, якщо за певний проміжок часу, вони не знаходять мені видавництво, вони мали б надрукувати книгу обмеженим тиражем за свій кошт (ці хлоп'ята мають видавництво Кальварія, між іншим). Та мене чекав облом. Бо зобов'язання можна вдало обходити. (Боже, як я люблю цю позакласну програму долі, як вона все ж, рідненька, старається мене навчити, нетямущу)).

Я їм натякнула, що мовляв, я доплачу решту, згідно з договором — давайте, працюйте, розкручуйте мої твори. Та де тут! Будуть вони докладати свої кревні.

От згадала, що коли мені прислали договір поштою на підпис, він замок від дощу у почтовій скриньці: от і не вір потім у знаки долі — попереджала ж мене, що нічого путнього не вийде. Якби то був літак, мене б уже збирали по якомусь полю (хвилька чорного гумору)))

Вони ж не ликом шиті, щоб не ризикувати, більше з мене грошей не схотіли, почали юлити, рідше дзвонити, ще рідше писати.

Потім розмістили мої книги на сайтах OZON, Київстар і ще десь; так вони виконали пункт про видавництво. Адже електронний варіант теж рахується. Та як ви певно здогадалися, без підтримки й реклами, книги пролежали там мертвим вантажем два роки, я заробила 600 грн, які мені виплачують вже (іронія) - два роки)). Розірвати контракт вони теж не поспішають, мій видавець, то смертельно хворий, то на форумі, то на презентації чергового автора. А мені ні презентацій, ні видання, ні уваги — капець, скажу я вам, образливо!.

Ноголошу! З одного боку, вони зі мною десь теж попали, бо довелося покривати витрати на коректорів і редакторів, проплачувати сайт і як ви розумієте, зі скачком долара, я їм винна не була, а вони мені - так! Тут вся справа в тому, що вони не бачать для себе зиску у мене вкладати, але й на волю, чогось мене не пускають...

Цього року я психанула пішла до юриста, щоб вибратися з цього "шлюбу", так то не легко. Вони ігнорують повістки))

Здається я відповіла на питання, чого я їх не рекомендую)) Хоча, якщо у вас талану більше, можете спробувати)))

Так, сьогодні трохи нудно вийшло. Та все ж, ще трохи тут по набридаю.

Смиренність всі вважають за благо, та от я зі свого боку, скажу, що через неї втратила шість років. Бо шість років, сподівалася, що вони за мене згадають, за своє небажане дитя. Адже я не винна, що я раптом стала їм нецікава, бо перестала відповідати вимогам сучасних реалій: я не писала про Майдан, про Революцію, не писала патріотичні описи та найголовніше — не писала українською Ось вони й закинули мене на найвищу поличку своєї агенції. Знають, що раз у рік обнадіюють мене, я й мовчатиму.

І от я мовчу: мовчу, що написала непоганий сучасний роман, мовчу, що опублікувалася на усіх можливих інтернет-платформах і книжкових магазинах, мовчу, що без них заробила на своїх книжках більше за два місяці, ніж з ними за шість років і звісно мовчу, що таки стала писати українською.

На одне сподіваюся, що й вони мовчатимуть, коли з мене вийдуть люди, бо знаєте як буває: поки ти ніхто — ти ніхто, а як тільки щось гряне, ставлення відразу змінюється...

Чи щось на кшталт цього.

Одним словом, дозволяю кидати тапками у цей пафосний пост, а якщо таки ще будуть серед вас люди яким цікаво, я розповім ще, бо це так, пробіглася по поверхні. Є ще глибини, крім того, сподіваюсь, таки цього тижня визволити з полону свій комп'ютер і нашкрябати цікавенького з порад пана У., як і обіцяла.

Пишіть, що думаєте, а я пішла дописувати епілог в своєму останньому романі "Охота на наследника", раптом кому цікаво дивіться тут: https://litnet.com/ru/dzhen-alin-u2917349.

Коментарі:

Всього гілок: 10

Алиса Ольгич 07.10.2019, 18:27:05

Пішла читати далі. Ох і покидала тебе лиха літературна доля...

Tykhon 04.10.2019, 13:13:27

Це той випадок, коли "складнощі загартовують". Через такі випробування проходять всі автори, проходили й проходитимуть в усі часи. Отже, серіал "Біографія Джека Лондона" й досі триває в цілім світі, запасаємося поп-корном!
Тетяно, дуже поважаю Вас за Вашу кремезну непересічну силу волі. ""Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод... " - це про Вас. Та про нас, всіх читачів та письменників українською: адже коли, даруйте, за написання українською хоч щось комусь платили? За радянських часів - так, небагато, але заробляли наші колеги. Якщо, звичайно, не забували, що "партія веде!".
А зараз писати українською - то є подвиг. Звичайний подвиг, звичайне чудо - до якого всі звикли та сприймають як "інакше й бути не може".
Що ж, наснаги та сил Вам, Тетяно! Тримаймося!

У гілці 6 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 04.10.2019, 14:28:38

Tykhon, навзаєм)))

Марина Комарова 03.10.2019, 08:29:48

Вибачте, я трошки не зрозуміла стосовно агенції та видавництва "АСТ". Агенти налагоджували з ними зв'язки?

У гілці 14 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 04.10.2019, 13:23:55

Марина Комарова, А я вже почала сподіватися, що є шанс)))))))))))))))))))) Боже то правду пан У. про Куркова писав, такі знають вони реалії))) ( про Андрія Куркова, укр. письменника, прочитаете, як схочете, у наступному блозі, про Невдаху)))))

Aillin Ai 01.10.2019, 17:31:50

трохи не зрозуміла: ви заключили контракт з літературним агентством чи Кальварією?
- Контракт ми підписали в гривнях, я сплатила 60% суми - це від якої суми і за що ви сплатили? і кому? і у договорі не було фіксованої ціни?

жах якийсь, справді, письменники воліють мовчати, але якщо уважно слухати, багатьох кидали у цій сфері і далеко не раз. це як посвята у книжковий шоубіз - якщо не киданули, отже, все попереду, тримайся. і з такою єхидною посмішкою поглянуть на тебе.
тому зараз найпопулярніша порада для всіх авторів, яку озвучують на будь-яких майстер-класах чи курсах - нести договір в адвокатську контору. краще заплатити гроші на те, щоб вам там все вичитали й підказали, де можуть бути підступи, аніж влетіти на гроші. мені шкода, що вам так не пощастило, зате тепер ви маєте такий досвід, що значно покращив вашу пильність та зняв рожеві окуляри. дякую, що поділилися цим.

п.с. писати не на мові, а мовою, тобто українською чи російською, тощо мовою. + на Україні вже казати неправильно)

пп.сс. мені сподобалася фраза: "Тепер я не наївна, хоча десь ще патріот...". Влучна для заголовку)

У гілці 20 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 01.10.2019, 23:25:27

Aillin Ai, чекаю з нетерпінням)))))

Інка Вікторова 01.10.2019, 20:23:40

Дякую за розповідь! Повчально))

У гілці 4 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 01.10.2019, 21:11:26

Інка Вікторова, так) ми всі платимо за власну впертість)))

Ірина Ярошенко 01.10.2019, 20:37:15

Дякую, шкода, що так сталося, але за все треба платити, в тому числі й за досвід. Дуже цікаво! Чекатиму на продовження.

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 01.10.2019, 20:57:39

Ірина Ярошенко, Дякую) для вас хочеться писати)

Lina Alex 01.10.2019, 20:47:58

Невдалий час і місце, збіг обставин, які ніхто не міг передбачити... На жаль, так трапляється частенько.
Чекатиму на продовження (наче як роман):)) і поради пана У.

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 01.10.2019, 20:57:05

Lina Alex, Так) Кожне життя - то роман, тільки не кожен, розказаний...)))))))

Марта Грейс 01.10.2019, 18:48:47

Ого) Дуже цікаво. От читала про деяких американських письменників, сценаристів. Так вони там без агентів нікуди. Вони там просто на них полюють, бо якщо за тебе візьметься суперкласний агент. Вважай ти в шоколаді. Там агенти продають, пруть як танк, і мають відсоток із продажу. А у нас, зробили із цього піраміду.

У гілці 4 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 01.10.2019, 19:17:05

Марта Грейс, у нас пів країни так собі статки нажили) такі реаліі, заробляє не той, хто щось робить, а той хто вміє на цьому нажитися))

Мар'яна Доля 01.10.2019, 18:05:52

Цікаво було прочитати, пишіть ще!

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 01.10.2019, 18:12:37

Мар'яна Доля, дякую))

Квітка Муха 01.10.2019, 17:31:45

Дякую, думаю, такі пости цікаві абсолютно всім авторам! Пишіть ще)

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 01.10.2019, 17:36:05

Квітка Муха, Сподіваюся)

Books language: