Ох, вже ж ця "Брама в антисвіт"!

Автор: Aillin Ai / Додано: 03.10.18, 19:45:23

Вітання усім відвідувачам та резидентам платформи! Як поживаєте? Романи пишуться, книги читаються?) Вчора я прочитала одну чудову книгу на Litnet. Спочатку чекала її продовження, а потім не мала часу повернутися до неї. Але ось – «Брама в  антисвіт» Володимира Сіверського для мене завершена і я кваплюся поділитися своїм враженням.

Поки писала вступ, оступилася і написала антисвіт з великої букви… Бо стільки ж інтриги навколо цього Антисвіту

Щоб структурувати свої хаотичні думки, я пройдуся по пунктам згідно з моїми критеріями оцінки, тобто те, на що конкретно звертаю увагу і від чого залежить, чи читатиму я далі цей твір – вони, між іншим, розписані за цим посиланням: Критерії якості книги.

Найперше, твір не містить помилок, лише очепятки, котрі присутні у всіх смертних людей. Завдяки цьому читач спокійнісінько заглиблюється у сам твір, не відволікаючись ні на які словесні чи пунктуаційні перешкоди. Оформлення місцями трохи викривляється, але не до критичної точки і, підозрюю, завдяки безіменним літнетовським багам, від яких в авторів вже напевне сіпаються обидва ока. У мене ще й лоба зводить. Мова оповіді надзвичайно легка, доступна для розуміння, насичена та багата. Справді – таку мову треба смакувати, до неї потрібно прагнути, за неї потрібно боротися. Автор майстерно володіє словом, дотримується стилістики та манери оповіді свого твору, і все це те, що підкорило мене з перших сторінок.

Персонажі у «Брамі» надзвичайно колоритні. Вони неповторні, глибокі та яскраві. Їхні вчинки, мотиви, дії, спосіб життя – автор усе уміло передає через призму своєї оповіді та діалогів. Останніх тут не так багато, проте вони змістовні та несуть свій певний сенс, що дозволяє автору не впасти в крайність, як оце коли їх майже не існує. Ні, саме у цьому романі акцент на деталі, на опис, на подання суті словами оповідача, і саме тут кількість цих деталей цілком виправдана. Вельми цікавим у романі є подача образів українців та росіян на той час, наскільки оті їхні образи видаються гіперболізованими у протилежні один до одного боки, а перші взагалі виглядають наче ідеалізованими. Проте, поспілкувавшись з автором, я з подивом виявила, що подібне зображення навряд перебільшене, так як мало місце в історії, що взагалі спантеличує. Невже насправді була така глибока різниця? В історичних романах завжди потрібно бути готовим – ніколи не знаєш, де правда, а де вигадка)

Єдиний персонаж, котрий видався мені таким, що не приносить ніякого смислу, це Олеся. Здавалося б, красива характерна дівчина, проте якщо викинути її роль з тексту, він геть нічого не втратить. Щиро прошу вибачення в автора, так як розумію, що кохання у романі – це та тонка складова, яка найчастіше надає романам особливої сопливої атмосфери, проте, як на мій погляд, на жаль, Олесі не вдалося зіграти відведену їй роль. 

Далі ідея та сюжет – те, що можна оцінити повністю, лише прочитавши увесь роман. Ідея завершена та цілком зрозуміла. Тема з потраплянням до такого собі таємничого іншого світу завжди викликає зацікавлення. У «Брамі» вона наче і центрова, і нецентрова одночасно. Лише наприкінці книги один з героїв задається питанням, навіщо все це, навіщо йти до цього антисвіту, оце мучитися, щось виготовляти, рахувати, шукати? Але опісля, коли ти туди потрапив, що його робити далі? Чи змінить тебе те, що ти там побачиш, чи згодишся ти повернутися назад чи залишишся там? Ось найголовніші питання цієї історії. Ким ти станеш опісля? Я задумалася, як би могло змінитися моє сучасне життя, якби я отримала знання про минуле чи майбутнє світу. І, чесно кажучи, не хочу цього знати. А Яків Вілімович Брюс може на цю тему подискутувати… Сподіваюся, автор цьому посприяє)

Сюжет видався мені динамічним, однак підступним. Завдяки увазі до деталей, гарно продуманому світові з безліччю історичних вставок, створюється враження, що ти так мало прочитав, що ось-ось щось нове має знову трапитися. І ти заглиблюєшся все більше і більше, не в силах зупинитися, хвилюєшся за Брюса, розгадуєш загадку разом із Славком, аж поки… книга раптом не добігає свого кінця. Якось чисто випадково у той момент, коли дочитала епілог, піймала себе на думці, що «Брама в антисвіт» читалась як «Гра престолів» - там теж написано багато, динаміка по висхідній, а кінець для читача дуже несподівано швидкий) І, здавалося, двісті п’ятдесят сторінок – тож немало! А хочеться іще. Вважаю, що це найкраща характеристика для твору – коли хочеться іще.

Тож, для кого ця книга? Мені здається, вона буде до смаку тим, хто полюбляє історичні романи з пригодами, таємничістю та детективною лінією. Сильні сторони: уважність до деталей, динамічний сюжет, глибокі самодостатні персонажі, зображення побуту та традицій двох народів та світобачення головних героїв. Слабкі сторони: легка детективна лінія, незвабливий персонаж Олесі та деякі незначні дрібниці по тексту. Шановний автор має чудову руку, якою може перетворити цю книгу на таку, яку розкуповуватимуть у всіх українських магазинах, чого я йому щиро бажаю!

Можливо, мені не все вдалося розкласти по полицям, бо думки насправді дуже сумбурні і я все ще розмірковую над швидким епілогом всієї «Брами», проте сподіваюся, мені вдалося вас зацікавити. Усім успіхів та гарного вечора!

Коментарі:

Всього гілок: 3

Анатоль 04.10.2018, 15:36:28

А мені Олеся сподобалась.
Я за неї переживав через таку неувагу до неї Славка.

Аліна Червоноока 04.10.2018, 14:14:35

Все, пішла читати;)

Володимир Сіверський 03.10.2018, 22:15:51

Прочитав і почервонів. Чи зашарівся... :-) :-) :-) Дякую щиро! Чудово написано. Вам варто перекваліфікуватися на літературного критика чи літературознавця.

У гілці 2 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Aillin Ai 04.10.2018, 12:22:14

О ні, мені до того ще далеко та й не хочеться) але дякую)

Books language: