Коли квітне сакура?

Автор: Aillin Ai / Додано: 07.11.18, 19:03:21

Вітання! Нещодавно я придбала книгу нашого літнетівського автора Володимира Сіверського «Коли квітне сакура».  У цього письменника вельми цікаві, атмосферні та продумані історії, що викликають захоплення і натхнення. Проте книга – це виклик своїй уяві та мисленню.

Я мала нагоду поспілкуватися з Володимиром у межах цього порталу та з'ясувати, що книга «Коли квітне сакура» спершу починала свій шлях як кіносценарій. Я навіть знайшла його у мережі (не знаю, чи це було піратство, чи вільний доступ навмисне, бо навіть не пригадаю, на якому сайті він мені трапився). Якщо не помиляюся, оповідь зародилася ще 15 років тому, і варто лиш про це задуматися, як прискорюється серцебиття. Не полишати надії стільки часу на те, що світ все-таки побачить цю історію! Мене це надихає – без жартів!

 

Анотація

Давним-давно жив собі в Японії юнак на ім’я Котаро Норінага, навчався, грав на флейті й писав вірші. Одного разу він почув, що в далекій провінції живе юна красуня Ханако Мінамото, про чию вроду ходять легенди. Щовесни дівчина чекає, коли в неї на подвір’ї розквітне сакура, віщуючи кохання. От тільки свою руку й серце Ханако воліє віддати справжньому самураю, а не романтичному юнакові. І тоді Котаро вирішив стати таким, яким хоче його бачити красуня. Але дорога самурая довга й непроста, й поки Котаро віддавав усі сили тренуванню, над Японією нависла загроза монгольської навали. Кохання до жінки здатне перетворити слабкого юнака на мужнього чоловіка, а любов до батьківщини — на безсмертного героя. Що ж обере Котаро? Чи розквітне нарешті сакура на подвір’ї Ханако Мінамото?

З огляду на анотацію стає зрозуміло, що розповідь буде про японського юнака, закоханого у японську дівчину. Події відбуваються на території сучасної Японії у XIII ст. Я була заінтригована вже самим сеттінгом, бо ж нечасто наші українські письменники можуть собі дозволити такий ризик – писати про те, що нашій українській свідомості чуже та видається незрозумілим. Азійська культура вельми цікава та насичена, але далека від нас та майже нами українцями не вивчається. Я прихильниця японської культури, тож книга привабила мене. А вкупі з іменем автора, чиї роботи мене вражають, вона набула особливої ваги.

Тож яка це книга? Тут варто попередити – це зовсім не те, що ви очікуєте побачити. Зовсім не те, що зазвичай подається на розгляд підлітків. Це новий подих, новий підхід, свіже повітря серед усього існуючого на нашому ринку, глибока мудрість, закладена у простих реченнях. Коли я тільки починала читати, мені видалося, що колись у подібному стилі писалися наші народні казки – повчальні оповідки, прикрашені вдумливими філософськими розмовами із романтизованими персонажами на тлі історичних подій. Неймовірна суміш формує картину, непритаманну нашим письменникам, не читану нашими читачами, проте не менш привабливу.

У березні я мала змогу прочитати збірку японських казок. Порівнювати зле, але я вхопила суть та розуміння японського пера і можу сказати, що Володимир переконує мене своєю історією у тому, що дійство відбувається на відповідній території та з відповідною ментальністю. Йому вдається занурити мене як читача у ту незвичну атмосферу, зостатися там, а потім, винирнувши, задуматися над деякими життєвими цінностями. Що цікаво, авторське перо зовсім не відповідає сучасному. І якщо не знати, то важко здогадатися, що «Брама в антисвіт» та «Коли квітне сакура» – це труди одного і того ж автора.

Однак, попри те що це така нетипова для української аудиторії книга, спрогнозувати, хто нею зацікавиться, складно. «Коли квітне сакура» розміщується на полицях дитячої літератури, але, як на мене, це не зовсім правильно. Якщо поміркувати, то хлопчакам ця історія не сподобається – не такі пригоди їм потрібні, та й про дівок вони ще так не мріють – щоб у романтичному плані. Для дівчаток же може згодитися. А мені ж видається, що ця книга здатна привернути увагу молоді, котра саме починає шукати себе і до всього ж має певну зацікавленість у японській культурі. А також деяких дорослих. У передісторії до книги Володимир написав надзвичайно важливі слова:

«Навіть попри великі відстані, що відділяють різні етноси, приклади патріотизму нерідко є цілком ідентичними. Адже любов до Батьківщини – це почуття, спільне для всіх мешканців нашої планети». 

Можливо, варто було вибрати інший стиль обкладинки та іншу аудиторію? Бо це справді незвичайне чтиво для незвичайних людей, особливих людей, котрі мають розплющені очі, або ж бажають перестати бути сліпими.

Рекомендую.

Коментарі:

Всього гілок: 2

Володимир Сіверський 08.11.2018, 00:09:14

Вражений! Щиро! Навіть не очікував на таку реакцію. Дякую за позитивну оцінку. Сподіваюсь, така чудова рецензія зацікавить читачів. )))))
P.S. На жаль, електронного варіанту повісті немає, оскільки я продав усі права на книгу видавництву. Якщо воно уважатиме за доцільне, то саме випустить електронний варіант.
P.P.S. Трошки поправлю авторку: твір спочатку задумувався як вистава для театру (лялькового), а вже потім з'явилось бажання переписати його у повість. :-) :-) :-)

У гілці 9 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Володимир Сіверський 16.11.2018, 21:44:55

Анатоль, Може бути і таке. Я маю такий негативний досвід. На початку своєї авторської "кар'єри" познайомився з одним старим графоманом. Він подарував мені свій черговий опус і непрозоро натякнув, що хоче, аби я написав на книгу рецензію. Тоді я добре це робив. Я читав його книгу з олівцем - реготав і робив помітки на полях. Зрозуміло, що писати рецензію на цю херню я не став. Написати похвалу означало збрехати, а покритикувати - то образити старого чоловіка, котрий уважає себе генієм і щороку пише по дві книги (видає власним коштом). Та потім цей дядько вчинив щодо мене підлість і ось тоді я написав рецензію - під враженням емоцій. Розібрав книгу по абзацах. Надрукувала рецензію "Літературна Україна". Навіть підключились інші письменники, бо графоманів ніхто не любить. Скандал був великий, ображений навіть хотів до суду на мене подати. Та потім все затихло і ми навіть вітаємося. :-) :-) :-) Ну якось так.

Тетяна Юр'єва 07.11.2018, 21:52:22

Цікаво, чи є електронний варіант?

У гілці 2 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Aillin Ai 07.11.2018, 22:00:27

Тетяна Юр'єва, чесно кажучи, я не бачила.

Books language: