Чортові егоїсти?..

Автор: Лія Лег / Додано: 13.04.19, 20:40:05

Не знаю, чи роздуми про зміст деяких віршів можна віднести до літературної теми, але якщо вже і тут є блог, то хочу поділитися. 

Сьогодні, як ніколи за останній час, вирішила покопатися у Facebook. Нічого такого, друзі друзів... Просто досі крутиться у думках один пост - вірш-порада, гарно написаний, багато його шерять, а посил у ньому зводиться до того, що не треба прив'язуватися до людей (ну, зрозуміло, ранять, покидають). Та зацепило не це, а один із коментарів, де в такій же віршованій формі відповідають:

"...только чёртовы эгоисты

проживают всю жизнь без любви."

Років так в 16 мені теж подобалася ця трагічність, чорний колір і одинока, ніким не пізнана душа. Ну, такий він, підлітковий період, але це проходить. Точно. Хоча парадокс у тому, що вірші і пісні ти любиш сумні, а от трагічну українську літературу - ні)) (це в surgebook нагадала мені вчора одна дівчина)).

А потім вже це все йде по настрою і обставинам. Чим старшим стаєш, тим більш філософське ставлення до життя. Як на мене.

Та все ж, чи може людина жити, ні до кого не прив'язуючись? Не відкривати серце? Не любити? І, виходить, кидати когось так само? Самотність - це романтично до певного часу. Хоча ні, романтизм зароджувався як бунт, нескореність обставинам, і він більше про силу духу, а тут... Виходить, справді егоїзм? Не тільки до інших, а й до самого себе.

Коментарі:

Всього гілок: 1

Інка Вікторова 14.04.2019, 08:46:56

Думаю, що не може. Як говорила Сьюзен Сарандон у фільмі "Давайте потанцюємо" - людині необхідний свідок її життя. (це своїми словами)

У гілці 4 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Лія Лег 14.04.2019, 19:36:27

Я ще порозмірковую на цю тему, але здається, у егоїзму немає гарних сторін. Так, він присутній у кожному із нас, більше чи менше. Але це як недолік, коли людина не відчуває себе цілісною всередині, у гармонії (з собою і світом). Рушити сім'ю, коли немає любові, страшно і важко, але чи будуть щасливо рости в такій родині діти? І як на них це вплине в майбутньому? Не бажати ділити з кимось людину, це як брати у рабство і за чийсь рахунок підіймати власну самооцінку (не стосується зради!). А от любов, вона багатогранна. Не дуже сприймаю, коли почуття зводять до хімічних реакцій та наукових досліджень (хоча цікаво знати природу всього). Але ж тут все не так просто. Людський організм не може витримувати постійно той перший етап - стан закоханості, ейфорії, і стільки б він у кого не тривав, це обов'язково закінчиться. І тут вже або все піде на спад, або перейде у новий етап відносин, коли людей тримає не пристрасть, а спокійніші, але глибші почуття, довіра й повага. І це все мені не просто так надумалося. Я зі своїм чоловіком вже 9 років разом і у нас двоє прекрасних дітей. А взагалі, на такі філософські теми можна говорити вічно))

Books language: