101 кінська сила

N

3000 обертів на хвилину, 5-та передача. Вечір співає в дзеркалах, а шини тиснуть пилюку в теплий асфальт дня, що минає. Політ на наднизький висоті, над ямами і вибоїнами, паріння над Дніпром. Московський міст, середній ряд. Праворуч, з характерним підвиванням ліниво суне сонний тролейбус, зустрічна смуга грає в вантах тисячами вогників.

Ритмічне, в два рази швидше серця, клацання поворотника, не переставка, скоріш плавне перелаштування вліво. Педаль до поліка, Крізь напіввідкрите вікно чутно шум, потужний рик мотора. Сто одна кінська сила, жадібно сьорбаючи бензин легко крутить товсті, в два пальці, напівосі. 4000 обертів на хвилину.

Петрівка. Червоний, як завжди, не пам'ятаю щоб було інакше. 3500...3000...2000, праворуч, у правий ряд, не вимикаючи передачі. Двигун дихає повітрям, і по інерції машина наближається до стоп-лінії. А на капоті уповільнюється віддзеркалення неба і мерехтіння ліхтарів освітлення. Жовтий.

Зелений, знов тиснеш педаль, з низів 101 кінська сила витягає тонну теплого металу і просвистівши, наче куля, повз стартуючі машини, ти попереду потоку. Свобода від бордюру до відбійника, від бамперу до обрію. Темп.

Кирилівська церква, віраж ліворуч, праворуч і вверх, наче бойовий розворот винищувача. Десь в глушнику явно дірка, звук басистий, соковитий. Це дивний момент, коли несправність приємна, і хай так буде.

Зверху, кліпає червоними очима, дивиться на місто, що ніколи не спить, телевежа. Телецентр -"Олівець" і кладовище, де ніби-то цураючись своїх високо рангових попередників, скраєчку щільно полягали побратими. Дорогожичі, під міст, лівий ряд грюкає в підвіску залізом ливньовок, а попереду знов червоний. 2000...

Повільне дефіле до Шулявки, дві смуги – це не три, червона Мазда стрибає з ряду в ряд, намагаючись виграти пару сотень метрів. 18 ям на Шулявському мості, як завжди, вже багато років. Індустріальний міст, ремонт дороги, колись тут буде хайвей, а зараз зустрічна смуга, і люки каналізацій,  що стирчать з асфальту, пропливають під машиною, як ті хмари під крилом літака.

Караваєві дачі, знову на "своїй" смузі дороги, 2500, правий ряд, 2000, 4-та передача. Підкрадаюсь на зелений, знов традиційна яма, 3500, віраж вліво, наче авторалі, тільки в уповільненій зйомці і без штурмана, що читає стинограму траси. Червона Мазда знов стрибає з ряду в ряд, але вже десь позаду, важлива не швидкість, а темп.

Пряма, теплий вечір свистить в дзеркалах, гуляючи по салону. Свобода від бордюру до відбійника, і вперед від бамперу, до обрію.