13 календарів

Розмір шрифту: - +

98

Вдома Олександра вже приготувала смачну вечерю. Як тільки її діти піднялися до квартири, жінка посадила їх за стіл, бо ж обоє були у справах із самого ранку, і певно, що не мали ані часу, ані настрою на перекуси.

Юлі вдома стало легше. Вона помітно повеселішала. Правда, видно було, що в середині неї все ще йде боротьба. Але вона намагалася не подавати виду. «Я вдома. Я в безпеці. Мої рідні поруч.»

Звісно ж, полковник Орленко хотіла все знати в найменших деталях. Але Роман навіть не думав щось починати розповідати, поки Юля не пішла спати. Він не хотів знову її засмучувати.

Потім він переказав матері усе, як було. І вислухав купу «схвальних» коментарів стосовно діяльності Юліної тітки.

Але попереду була низка надзвичайно важливих подій. По-перше, Юлі треба було здавати іспити й заліки, по-друге, готувалася прес-конференція. І проводити її треба було, як тільки, так і зразу, аби у всіх обвинувачених було як можна менше часу щось викрутить із цієї ситуації.

Роман і Діма були на зв’язку майже двадцять чотири години на добу. Денис Бор збирав аудиторію, запрошував представників друкованих та інтернет-видань.

Виявилося, що участь Юлі буде необхідною в даному показовому виступі. На цьому наполягали і Дмитро, і Денис, хоча Олександра не бачила як такого сенсу.

- Навіщо? Просто поясни мені.

- Олександро Андріївно, та це ж для неї в першу чергу, щоб не було оцих закидонів про наркоту, дитину повії і тому подібне, - виказав свою точку зору Ден.

- Підтримую. До того ж, Юлі привселюдно буде вручено подяку за співпрацю з органами поліції та сприяння у веденні розслідування і затримання злочинця. Та ще й виходить, Юля накрила ціле угрупування. Це ж який масштаб! – зауважив Діма.

- Ти хочеш, щоб Віолета сказилася ще більше? То про Юлю тільки писали, тепер вона ще й по телебаченню. Клас! – показав характерний жест адвокат.

- Хлопчики, дитина недавно лікувалася від перевтоми з усіма її жахливими наслідками. Чи ви маленькі? Не можна просто подяку на камеру продемонструвать? І в усній формі мою Юлічку похвалить за те, що вона така в мене розумниця?

- У нас, - втрутився Роман.

- Добре, синку. ...що вона У НАС така розумниця.

- Олександро Андріївно, ну не той ефект, - опустив руки Денис.

- Мамо, правда. Може, давай Юлю запитаємо?

- Давай! Я проти чи що? Тільки в неї зараз іспит. Макс привезти її має десь за годину.

- Я поки зганяю по бургер. Комусь прихопить? – запитав Ден Бор.

- Я тебе «зганяю»! Я для кого готувала обід? – підвищила голос полковник Орленко.

- Сто років не їв домашньої їжі, - журналіст визнав свій задум із фаст-фудом далеко не вдалим.

Через деякий час приїхала Юля із оцінкою «відмінно» в заліковій книзі та індивідуальній відомості.  

- Відпа-а-ад! – прокоментував Дмитро, - Я б навіть назву цього предмета не вивчив.

- Я ж казала, вона наше сонечко! – пишалася Олександра.

- Юлічка, ти молодець! – хвалив Роман.

- У мене в універі п’ятірки були тільки по фізкультурі, - вставив і свої п’ять копійок Ден Бор.

Але питання залишалося: чи братиме Юля участь у прес-конференції. І так, вона погодилася, запевнивши Олександру, що почувається добре і причин для зайвої турботи не повинно бути. Тим паче, після візиту до університету, де склала тригодинний письмовий іспит, дівчина переконана, що годинну конференцію на шістдесят хвилин точно витримає.

І після всіх підготовок, команда у складі поліцейського Дмитра, адвоката Романа, журналіста Дениса та студентки Юлії виступила на телебаченні, де відповіла на всі питання стосовно справи по розповсюдженню наркотиків, у якій обвинуваченим виступає колишній клієнт Орленка Романа.

- Скажіть, Денисе, Ви не боялися за власне життя, коли бралися за справу такої впливової особи?

- Був період, коли мені довелося залягти на дно, аби отримати ті результати, що ми маємо сьогодні. Але ризик у моїй роботі – невід’ємний компонент, який мені навіть подобається.

- Дмитре, а чи виникали у Вас сумніви стосовно правдивості пред’явленого матеріалу?

- У нашій роботі ми маємо мислити критично і логічно. Сумніву треба піддавати все, але якщо тому існує логічне пояснення, або ж практичний доказ, як у нашому випадку, тоді із сумніву треба робити висновок.

- Оце загнув, - прикривши рукою мікрофон сказав Роман Юлі. Дівчина злегка усміхнулася, але навіть не поворухнула головою. Увага відеокамер сковувала її рухи. Студентці здавалося, що всі вони зараз скеровані тільки на неї.

- Романе, як Ви дізналися про причетність до злочину Вашого клієнта? І що, власне, змусило Вас відмовитися від надання йому правничої допомоги.

- Справу було затягнуто аж на рік, коли я знайшов підтвердження своїм підозрам саме завдяки майстерній роботі Дениса Бора. І без доказів, я прекрасно розумів, що ведеться подвійна гра, інакше кажучи «підтасовка». А я не веду справ на стороні зла.

- Чи правда, Романе, що Вашій безпеці погрожували через відмову від надання послуг адвоката Вашому клієнту?

- Так. І я не можу цього заперечити. І якби один із членів угрупування мого клієнта не почав шантажувати підопічну, - показав Роман на Юлю, - моєї матері, полковника Орленко Олександри Андріївни, мене могло би вже не бути в живих. Юлія вчасно і грамотно зреагувала. І як тільки ми володіли достатньою кількістю інформації, втілення плану із затримання одного із членів злочинного угрупування стало можливим.

- Юліє, чим Ви керувалися, коли погоджувалися на проведення такої операції за Вашої участі?

- А чим зазвичай керуються люди, коли дбають про безпеку своїх рідних? Почуттями, звісно. Повага, обов’язок, любов рухають нами тоді, коли йдеться про близьких.



А.Черніченко

Відредаговано: 02.09.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись