19,22$

Розмір шрифту: - +

1 -ша частина "Марта" , 2-га частина "Лукас"

 

 

Миготять роки, минають століття, змінюється вигляд Землі. Але не змінюються люди:завжди хтось хоче бути багатим за всяку ціну.Лихварство,засуджуне в усі часи і яке переросло в сучасну банківську справу,продовжує збагачувати так звану «фінансову еліту світу»,дозволяючи їй тим самим вирішувати долі країн і народів.

Сімнадцяте століття. Відсотки,застави, розкіш,бенкети в замках баронів -злидні, горе, розорення селян, майстрових, дворян.

Двадцать перше століття.Відсотки,застави,розкішні вілли, острови, особисті літаки –постійний страх від неможливості розрахуватися за кредитом,розорення, хвороби, самогубства. Невже це назавжди?

 

                                                                                                                                Моїй дружині Тетяні

 

                                                                                 19,22 $

                                                                                  Марта

                                                                                  Глава 1

Зима 1613 року крутила поземкою по  вимерлих  полях земель Верхньої Австрії, сковувавши льодом озера і невеликі річечки в усій окрузі.Морози прийшли рано, ще в листопаді, і відчуття нескінченності зими пригнічувало усе живе –і людей, і домашніх тварин, і диких звірів. До Різдва ще залишалися не-великі запаси продуктів в селянських сім'ях, що мешкали в селі поблизу замку, який належав баронові Паулю фон  Райффаблю і називався  його ім'ям, але  неврожай  попереднього посушливого літа і усе зростаючі податки не давали ніякої можливості прожити, не голодуючи. Корови жили у будинках разом з людьми і лякали своїми кістлявими боками навіть собак, що нерухомо лежали біля вогнищ і боялися поворушитися, щоб не втратити і крупинку тепла.

- Марта, донечка! Час вставати, -казала худа жінка дівчинці років чотирнадцяти, що згорнулася кала-чиком на дерев'яному ліжку в кутку і була укрита старою, схожу на рвану ганчірку, ковдрою.

Цій сім'ї, можна сказати, пощастило : дівчинка, що прийшла одного разу з батьком в замок, придивила-ся старшій економці барона своєю чистотою, безпосередністю, веселими очима і симпатичним личком, і сьогодні вона повинна була приступити до роботи в пральні замку. Оплати ніякої не належало -тільки харчування і один великий хліб з глечиком вина в кінці тижня.І ще подейкували, що баронеса Єва фон Райффабль володіла поганим, прискіпливим характером, який особливо виявлявся по відношенню до молоденьких служниць і робітницям, але що поробиш - щоб дожити до весни треба було просто їсти,а їсти вже було майже нічого,тому майбутня для Марти робота була, безсумнівно,порятунком для бідної сім'ї. Мати відпускала її згнітивши серце, немов передчуваючи якусь небезпеку.

Минулої зими помер молодший брат Марти Петер.Він захворів,простудившись в лісі,коли збирав хмиз разом з батьком   і старшим  братом   Гансом. Лікарю, що мешкав в замку барона і який розтовстів від обжерливості і пияцтва, платити було нічим і Петер,хлопчина десяти років, мріявший про далекі краї і любивший слухати спів птахів навесні, згорів від лихоманки за тиждень, залишивши несходящу біль в душі у батьків.

- Давай, давай, Марта, прокидайся, крихітко!Незабаром повернеться батько з Гансом – він відведе те-бе в замок. Господи, хоч би  вони змогли зловити хоч щось небудь! Два тижні нічого не трапляється в сильця, - бідкалася мати.- В лісі барона, кажуть,і зайці водяться і олені,так туди і не поткнешся - злов-лять стражники і заб'ють насмерть палицями!

Марта потягнулася під ковдрою і солодко позіхнула –вставати їй не хотілося: у сні, що їй приснився, добра фея, яка жила в казковому лісі, взяла її до себе в учениці і обіцяла навчити чарівництву.

-А коли я вивчуся,- запитувала її Марта, можна буде мені забрати моїх рідних, щоб вони жили зі мною?

- Звичайно, Марта, звичайно!- посміхалася дівчинці фея.-Вони зможуть оселитися ось на тому узліссі, недалеко від струмка.Ти ж житимеш разом з іншими юними феями у витканому з чарівних снів замку і зможеш прилітати до батька і матері коли тільки побажаєш!

Розплющивши очі, Марта побачила напівтемну,низьку кімнату, що освітлювалася лише відблисками не-великого вогнища.За вікном було зовсім темно і страшно і навіть  не  хотілося  уявляти,як вона вийде в цю чорноту,що пронизувалася крижаним  вітром- сон з доброю феєю не хотів відпускати від себе, зігрі-ваючи теплотою казкового сонця.

- Мамочко, а можна мені взяти з собою мою ляльку? З нею я не так буду нудьгувати за вами.

- Добре, Марта, добре, рідна! -ласкаво сказала їй мати, вкладаючи в свої слова всю материнську лю-бов і теплоту серця.

Собака, що лежав у вогню, підняв голову і подивився у бік двору. На вулиці почулися голоси, двері від-крилися і холодний вітер, який увірвався раніше тих, хто входив в них, трохи не задув вогонь.



Володимир Дроздовський

Відредаговано: 07.01.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись