А відьми тут тихі - 2

Розмір шрифту: - +

Глава 14

Ні, ранок не розпочався з солодких поцілунків та чашечки кави. Таке щастя навіть близько не пробігало. Сонну тишу розірвав на тисячі дрібних шматочків дзвінок мобільного телефону.

- Паскудство. - простогнала я виплутуючись з обіймів Єрмолаєва. На звук телефону я сповзла з ліжка. Й десь під ліжком знайшла цей диявольський пристрій.

- Що? - видихнула я в трубку.

- І тобі доброго ранку! - радісно оповістив Романчик.

- 7 ранку. - глянула я на годинник.

- Час вставати й радувати світ.

- Давай конкретніше. Кого і за що радувати? - притулися я до ліжка.

- Мене своїм світлим ликом. - пафосно заявив він. - Іванович просив матеріал тобі передавати. Гонець готовий виконати завдання.

- Зрозуміло. А якого ж лихого в таку рань? - пробурмотіла я.

- Де ти ту рань бачиш? Я вже з Чернігова повернувся.

- Не жми на мою совість. У мене совість вимикається автоматично, коли за нею ніхто не стежить. - не втрималася й позіхнула в трубку.

- Ахахаха. Я в тебе під будинком. Вмилася, вдяглася й виходь. Я тобі за це навіть кави з круасаном куплю.

- Півгодини. - проскрипіла я в трубку.

- Дванадцять хвилин на секс. Десять на душ. Дві хвилини, щоб почистити зуби. П’ять, щоб одягнутися. Ідеально все розрахувала.

- Ага. Поспішаю насолодитися. Імпотенція - одне з найпоширеніших чоловічих захворювань. Ти ж в курсі, що перші ознаки імпотенція проявляються після 30 - 35 років. Уявляєш той просто кошмар чоловіка, дорогоцінна потенція його залишає. Невдачі в сексі доводять деяких чоловіків мало не до божевільного стану. О! Тобі ж уже здається 39…

- Стерво ти. - крізь зуби просичав він.

- Буду через півгодини. І візьми мені круасани з мигдалем.

З під ліжка я встала навколішки і заглянула в очі Єрмолаєву, який підперши рукою щоку уважно за мною стежив.

- Голова болить? - прискіпливо оглянула я його пом’яту тушку зі слідами відбитку подушки на обличчі.

- Ні.

- Ревнуєш? - невинно запитала я.

- Мені хочеться вивезти його до лісу, бажано до лісу Амазонки й там десь загубити.

- Боже, який же ти злопам’ятний. - закотила я очі.

Помовчала. Подумала. Оцінила блакитні очі наповнені злістю та відчаєм.

- Чума моя, якщо ти виживеш до вечора і ніхто від тебе не постраждає, я тобі видам ліценцію на безчинства, непотребства і всі інші вчинки, що засуджуються суспільством.

- О! Навіть так?! - плавним рухом згріб він себе до кучі і сів. В його очах немов спалахнули свічки. Той вогник інтересу ріс, розгорався та перетворювався в гаряче бажання володіння. За ним ховався післясмак незабутніх враження спекотних днів та гарячих ночей і маячила надія на багатообіцяючий вечір.

- Ага. Свобода творчості. Свобода самовираження. Зняти стрес. - перелічила я причини свого рішення.

- Не знаю хто ти й куди поділа мою нудну відьмочку, але я згоден.

- Я вчора пережила сильне і переломне потрясіння. Тому, не шокуй нудну відьмочку і просто доживи до вечора. Лови правильність моменту тут і зараз.

- Такою ти мене заводиш…- прошепотів Адам.

- Безперечно. - томно видихнула я та грайливо закусила губу. - Але мене там гонець чекає. Робота і все таке. - нудно закінчила я.

- Умієш кокнути бажання. - пробурмотів він.

- Еротичні ігри будуть ввечері. - с натяком, жирним натяком прошепотіла й піднялася.

Єрмолаєв провів мене поглядом й амебою розтікся на ліжку.

В принципі у відведений час я зібралася, правда волосся після душу залишалося вологим, та на дворі все ще ж літо. Бадьорою цяцею випливла на вулицю. Поглядом віднайшла машину Святого.

- Ранок добрий! - з явним перебільшенням життєрадісності прокричала я Романові. Той смикнувся з кавою в руках і незадоволено покосився на мене.

- Щоб ти там не думала, я нічого не робив.

- Ти зараз про що? - поцікавилася я, коли сіла в машину і вхопила свій стаканчик з кавою.

- Та так до слова…- просканував він мене поглядом.

- А що там Шамаханська цариця, яку ти наче підвозив?

- Від її краси мої очі сльозилися. Й той діамант я відправив додому.

- Хлопче, ти кремінь. - усміхнулася я.

- Я жалюгідний шматок вугілля. На ту жінку створену з вогню мені запалу не вистачить.

- Що тільки роблять роки з людьми… - скорчила я співчутливий вираз обличчя. - люди перестають літати у хмарках та починають раціонально оцінювати становище речей.

- Я так розумію, що є два способи перемогти в суперечці з жінкою. Заплакати першим. І прикинутися мертвим.

- Гарна спроба. - підняла я великий палець догори. - Жінки вони такі. Якщо ви чоловіки їм збрешете один раз, вони збрешуть двічі.



Шаграй Наталья

Відредаговано: 16.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись