Академія Реінтар, або все і вовк на додачу

Розмір шрифту: - +

Розділ 3

У кабінеті панувала цілковита тиша. Сонячні промені, що проникали у світле просторе приміщення, візуально розширювали його ще більше. За робочим столом сиділа темноволоса жінка і пильно спостерігала за кожним рухом і емоціями хлопця. Він не міг знати для чого вона його покликала, тому, тримаючи лист в руках, не поспішав його відкривати.

Оглянувши конверт зі всіх сторін, він надірвав його і дістав ледь пожовклий від часу лист. Схоже хлопець зрозумів хто відправник. Його руки ледь помітно затремтіти, а він різко перевів погляд на жінку, ніби очікуючи пояснень.

- Він хотів, щоб ти отримав цього листа саме в цей час,- проговорила Ліліт,- ти ж здогадуєшся чому, хіба ні?- її руки зімкнулись в замок, а вона продовжувала дивитись на хлопця,- якщо ні, то зараз дізнаєшся. Читай.

Він перевів погляд на листок у його руках і почав читати.

«Люциусу Сейро.

Дорогий сину, якщо ти це читаєш, то нас вже давно немає на цьому світі, а Ліліт виконала моє прохання. Твоє двадцятиліття вже минуло і ті невеличкі спогади і образи, що ми з твоєю мамою закарбували в твоїй пам’яті, ти вже згадав. Маленька дівчинка у твоїх спогадах- твоя сестра. На цей час їй вже мало виповнитись вісімнадцять, тож, я впевнений, вона є студенткою академії. Люц, ти мусиш знайти її і, пообіцяй, що піклуватимешся про неї.

Оскільки я- один з ініційованих, є можливість, що у комусь із вас тече темна кров. Якщо в тебе вона до цього часу не проявилась, можливо вона  присутня у твоєї сестри. Якщо це справді так, з нею буде дуже складно. Алларік знає, що робити в такому випадку. Звернися до нього, він допоможе.

 Однаково ви обоє станете сильними магами в майбутньому. Бережи свою сестру, таких як вона небагато, якщо звичайно хоч один ініційований дожив до цього часу. Ліліт і Алларік подбають про вас і правильний розвиток вашої магії.

Будьте щасливі.

З любов’ю, ваші батьки

Леон і Ліліан Сейро.»

Одинока сльоза скотилася по його щоці і впала на папір. Образи один за одним проносилися в голові Люциуса. Проте він швидко витер лице рукою, склав папір і сховав у кишеню.

- Значить Сейро,- задумливо проговорив Люц,- про повернення справжнього прізвища можна і не мріяти,- він глянув на жінку,- чи не так?

Жінка кивнула.

- Вона в академії? Чому батько настільки впевнений, що вона носить в собі тьму?- запитав Люциус.

- Вона першокурсниця. А щодо цього, ми нічого не дізнаємся, поки проклята кров не дасть про себе знати. Я сумніваюсь, що така участь оминула і її.- вона відкинулась на стінку стільця і продовжила,- в будь-якому випадку, рік… максимум півтора, але темна сила в ній прокинеться.

Він нахмурився, але за мить його лице знову стало спокійним.

- Скоріш за все щось не так, інакше ви б не були такі впевнені у тому, що моя сестра таки носить цю силу в собі.

- Ти завжди був кмітливим хлопцем, Люциус, інколи навіть занадто. Справді, раніше Ліана розповідала про проблеми з контролем стихії у твоєї сестри. За цим звичайно потрібно поспостерігати і щось зробити ,- Ліліт на мить задумалась. 

- І ви не скажете, хто вона.- скоріше підтвердив ніж запитав хлопець.

- Ти її впізнаєш, вона дійсно схожа на Ліліан.- промовила жінка,-в будь-якому випадку, листа ти сестрі не показуєш, і нічого про це не розповідаєш. Їй не потрібно цього знати.  

Хлопець вигнув брову.

- Не дивись так на мене, Люциус. Поки ви росли за тобою наглядав Харт, за сестрою Ліана. Для вас так було безпечніше. А тепер все лягло на мої плечі, а також плечі Алларіка. А я не сумніваюсь у тому, що навіть зараз знайдеться хтось, хто буде мати щось проти нащадків одної з сімей ордену. Особливо вашої.

- Хтось має щось проти ініційованих?

- Жоден не дожив до цього часу, як думаєш?

- Тобто…- Люциус не встиг договорити.

- Що менше людей знають про таку її особливість, тим для неї ж краще. Все - тему закрито. Більше тобі знати не дозволено. Не варто пхати ніс у цю справу, Люциус, принаймні зараз,- Ліліт кинула ще один погляд на хлопця. Коротке білосніжне волосся як в Леона, а от очі були сірі, такі ж як у Ліліан. Світла шкіра, широкі плечі, впертий погляд. Те що він їх син, сумнівів не виникало.- Розмову закінчено. Можете бути вільні, студент Бейль.

- Ох і деньок.- він пильно глянув на жінку,- всього доброго.

Наступної миті він розвернувся і покинув ректорський кабінет.

***

Прокинулась я раніше ніж потрібно, тому ранковий дзвін пролунав вже тоді, коли я виходила з ванної кімнати, витираючи волосся рушником. До сніданку ще був час, а тому я взялась за книжку, яку вчора таки не вдалося почитати. Хм, клани і їх ієрархія, рівні магічного потенціалу і різновиди самої магії. О, навіть інформація про істинних присутня. Напевно, автор дуже довго збирав інформацію. Ця книжка здалась дійсно цікавою, тому я вирішила, що повернусь до неї, почитаю на дозвіллі. Відклавши книжку, я підійшла до шафи і дістала форму. Ще раз оглянула її, зітхнула і почала вдягатись.

- Ну, можливо все не так погано,- промовила я, оглядаючи своє відображення у дзеркалі. Форма сиділа на моїй фігурі досить непогано і мені навіть починало подобатись те, що я бачила в дзеркалі. Широкий пояс спідниці підкреслював худеньку талію і надавав якоїсь строгості загальному вигляду. Піджак був приталений. А ще, коли я оглядала форму вперше, не помітила чорну краватку. А от це мені до вподоби. Я з задоволенням одягла її. Вона ідеально сюди підходила. Закінчила образ я чорними панчохами і ще раз поглянула в дзеркало. Тепер відображення мені подобається. І навіть до спідниці я звикну. Я взулась і попрямувала до дверей. Відчинивши їх, я мало не зачепила Аретту, яка в цей час виходила з ванної.



Retta Kim

Відредаговано: 19.02.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись