Академія Реінтар, або все і вовк на додачу

Розмір шрифту: - +

Розділ 11

Радую вас ще одним розділом. Приємного читання :)

У кімнаті панувала тиша. Було чутно лише цокання годинника і тихе дихання Естер. Маркус все сидів у кріслі і вкотре прокручував в голові події вечора. Поспиш тут, аякже. Цікаво так доля розпоряджається. Він підняв погляд на Естер. Є у нього істинна чи ні, просто так забути її він не в змозі. Інша справа – Ес. Їй подобається Даміан – це добре видно, можливо, навіть більше. Чи зможе вона розірвати з ним усі зв’язки, не зважаючи на мітку? Він не знав. Інколи лячно от так сидіти і не знати, що станеться завтра. Маркус піднявся і підійшов до ліжка. Він не думав, що Ес може так ворочатись уві сні. Усмішка з’явилась у нього на обличчі. Він обережно накрив її ковдрою, намагаючись не розбудити. Ще деякий час милувався її личком, а потім знову повернувся в крісло.

Спати не було жодного бажання. Близько години тому повернулась Аретта. Але сюди не заглядала. Вона або не бачила, або просто вирішила дати їй трохи часу. За вікном падав перший сніг. От же! Заварив це все Даміан, а доведеться розбиратись з цим нам усім. Мало проблем їй на голову. Та й не тільки їй. Раптом, думки Маркуса перервали. В кутку кімнати відкрилась хмаринка порталу і в кімнаті з’явився Даміан. Кілька секунд Марк шоковано дивився на нього, потім підірвався з крісла і вчепився руками в комір його сорочки.

- Якого демона ти тут робиш? Як ти взагалі сюди потрапив?!- прошипів Маркус.

- Те ж можу запитати у тебе,- спокійно, але пошепки мовив Даміан і продовжив,-  так склалося, що я вже деякий час маю можливість вільно переміщатись в її кімнату. Можна сказати, вона мене запросила.

- Чого припхався?- кинув Марк.

- У-у-у, як не ввічливо,- мало не прошипів Дам,- ти сам то, що тут робиш?

- Я тут через твою «блискучу» роботу, Дам,- тихо промовив Марк і відпустив друга,- якби не я – вона б замерзла, захворіла і, знаючи її, ще й заблукала. Як ти міг так прорахуватися? Ти ж завжди носив той чортів браслет. Чому ти його зняв?!

- Я не думав, що це вилізе боком,- краєм ока глянувши на дівчину. Та продовжувала спокійно спати.

- Не думав він! Про це, взагалі, хтось знав? Чому ти одразу їй все не розповів?!

- Я не хотів з нею зв’язуватись! І не треба відчитувати мене!

- Не дуже то ти і не хотів, якщо все закінчилось от так,- Маркус зміряв його поглядом,- як думаєш з цим розбиратись, розумнику? Я допомагати тобі не буду.

- Їй просто потрібен час.

- Просто дати часу буде недостатньо, Даміан. Інакше вона зробить те, на що наштовхують її емоції.

- Ти про що?- Даміан напружився. Знаючи її характер, вона могла зробити все, що завгодно. Він занадто добре її вивчив.

- Вона хоче одружитись зі мною, Дам. І я з великим задоволенням зробив би це якнайшвидше. Але змушений зачекати, поки вона все добре обдумає. Не хочу, щоб вона потім жалкувала про свій вибір.

- Ти не посмієш!- прошипів Даміан.

- Якщо вона цього захоче – посмію. І ніяка мітка не перешкодить цьому,- вуста розтягнулись у задоволеній посмішці. Його слова дійшли до Даміана і той, нарешті, почав думати,- я не хочу шкодити Ес, тому змушений тобі це все говорити, як би мені цього не хотілось. Ти сам казав, що мітка просто так не з’являється, це означає, що ти маєш шанс. Дійсно, краще дати хоча б день на те, щоб вона заспокоїлась… Ти не уявляєш, як довго вона плакала…

- Уявляю… її емоції настільки сильні, що я чітко відчуваю їх,- Даміан знесилено опустився в крісло і запустив руку в волосся,- я не знаю, що мені зробити, щоб вона мені пробачила. Я зробив велику помилку.

-  Добре, що ти це розумієш. Але я не маю ніякого уявлення, як ти будеш з цим усім розбиратись. Мені все ж хочеться одружитись з нею.

- Маркус!

- Я кажу те, що думаю. Їй, між іншим, ще іспити здавати. І, скоріш за все, вона просто буде з ранку до вечора сидіти за книжками. Тож я буду біля неї.

- Насолоджуйся,- буркнув Даміан,- маєш трохи часу. Практику вона проходитиме зі мною, в Кане.

- З чого така впевненість?

- Я говорив з ректоркою – вона погодилась. Втім, ти сам зможеш переконатись у цьому, як тільки в академії вивісять списки.

- Чому вона дала свою згоду на це?- такий розклад справ зовсім не подобався Маркусу.

- Не все є свої причини, Марк,- сказав Даміан,- для неї так буде краще.

- Це з якого боку?- Марк нахмурився. Потрібно буде в це втрутитись, - звідки ти знаєш, що краще для Естер?

- Тобі яка різниця? Ти краще займись чимось корисним. Подружись зі своєю парою, наприклад.

- Я її не обирав!

- Мітка, Марк, мітка,- на обличчі Даміана з’явилась посмішка.

- Зникни звідси.

-Не хочу.

- То захочи.

- Чому я маю це робити?

- Тому що.

- Нічогенький аргумент,- хмикнув Даміан.



Retta Kim

Відредаговано: 19.02.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись