Аліса

Розмір шрифту: - +

Частина 5

 

 

       Женя ще довго не міг відкараскатись від надоїдливих питань Сашка і Лєни, котрим були цікаві самі найменші деталі того, як знімався бойовик «Брутальний напад». Цей фільм став сенсацією року не тільки в Україні, а й у всьому світі. Касові збори у багатьох країнах перевищили збори у себе на батьківщині, чого ніколи раніше не траплялося у нашій державі. Тому Женя Жовнірович став самим бажанішим нареченим року за версією не тільки українських журналів, а й самих відомих світових глянців. Йому відкрилися двері до самого Голлівуду. Вже не кажучи про менші кіностудії інших країн. Найкрасивіші світські левиці Парижу, Лондона, Нью-Йорка, Буенос-Айреса, Барселони і багатьох інших світових столиць відкрили неофіційне полювання на Євгенія. До яких тільки підступів вони не удавалися, щоби затягти його на якусь тусовку чи вечоринку, а потім і у їх - спальні! Женя народився і бідній українській сім’ї, тому не звик до такого абсурду, як він сам називав спосіб  життя  «світської тусовки».  Гульки, випивка, наркота, стосунки на одну ніч, гучна музика, від якої закладає вуха уже з першої секунди. Хоча це й добре! Не приходилося слухати годинами маячню тупих світських красунь. Дівиць в гламурі! Як він їх ніжно називав. Від їх тупості і вузьколобості мислення хотілося вити на місяць і бігти зразу ж з перших помахів їх вареникоподібних губ, які, здавалося, щосекунди могли би вибухнути від надлишку гелеподібної речовини,  якою вони були накачані з надлишком, з запасом на чорну годину, щоби в якусь саму непідходящу мить їх скоротечного існування їм не прийшлось би здутися, зменшитися до таких мізерних розмірів, що без лупи їх би не можна було розгледіти. Женя вважав, що цим надутим, у прямому сенсі цього слова, красуням треба було б хоча трішечки закачати цієї гелеподібної речовини їм в мізки.  Може б від цього вони почали працювати коректно! Як їм Бог приказав! А не так на одну тисячну відсотка від їх потенціалу, закладеного природою, але заблокованого всякими непотрібними речами, на подобі соціальних мереж, самолюбуванням в інстаграмі, селфуванням, мавпуванням собі подібних королев в гламурі, всякими цяцьками і брязкальцями, шопінгом, шмопінгом  і так далі, і таке тому подібне. Утомившись від такої надмірної уваги до своєї персони з боку самих бажаніших  жінок світу за версією  якогось там самого гламурного журналу, Жовнірович рішив сховатися від усього цього лоску і бруду у Богом забутій глушині, серед гір, тишини і природи. Ось так він і опинився у Микуличині, де зустрів любов всього свого життя, котру уже не сподівався ніколи побачити. Аліса Вікторівна Лепех! Красуня, як зовні, так із середини! Саме так, на його думку, повинна була виглядати справжня жінка, створена природою і вищими силами для них, чоловіків, щоб вони могли їх леліяти, пестити і носити на руках, здуваючи з них пилинки.

           - Дуже дивно, що ти мене взагалі упізнала, - промовив Женя до Лєночки, котра сиділа навпроти нього і невідривно дивилася на нього, милуючись своїм кумиром. – Я ж так добре замаскувався. Ну, я так думав до сих пір. Що мене видало?

          - Я тебе упізнала би і із закритими очима, Женю, - мовила солодко дівчина.

         -  Лєна, я серйозно.

          -  І я серйозно. Твій голос такий незабутній і унікальний, що я його упізнаю серед тисячі людей і із зав’язаними очима.

         Про це Женя чомусь сам не здогадався. Голос як голос! Нічим непримітний. Так він думав. Але як виявляється – він проколовся саме на цьому. Все його маскування – коту під хвіст! А він позбувся свого розкішного волосся, збривши їх повністю, в надії, що таким способом замаскується до невпізнанності. А воно ось як вийшло! Він проколовся майже зразу. Ну, звідки йому було знати, що у цю гірську, лісову глуш забреде його сама найбільша і найпалкіша фанатка, котра його навіть із пов’язкою на очах упізнала б?!

          - А так, без волосся ти дійсно на себе не схожий. Я б сказала, що навіть виглядаєш старшим на років п’ять або й десять. Але тобі іде ця голомоза зачіска! – зробила вдалий комплімент дівчина.

          В цю хвилину в кімнату зайшла Аліса з підносом на руках, який вона поставила на стіл аби не впустити, бо збиралася дати наганяя своїй племінниці за зухвалу поведінку. 

          – Що за слова, Лєно?! Хіба так можна говорити з старшою за себе людиною, тим більше, з якою ти щойно познайомилася?!

        – Лісо, а що я такого сказала?! – стала виправдовуватися дівчина. – Голомоза зачіска! Подумаєш! Хіба в цьому є щось образливе?! Я тебе обідила цим, Женю? – звернулася вона до чоловіка.

        – Ні, ну що ти, - відказав він, - аж ніяк.

       – От бачиш, Лісо! – зраділа своїй маленькій перемозі вона. – Та й скільки там між  нами різниці у віці! П’ять, десять років? Фі! Це ж фігня!

       – Більше п’ятнадцяти, - вставила Аліса, але її племінниця цього не почула.



Маїра

Відредаговано: 03.02.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись