Анна

Розмір шрифту: - +

АННА

                                                                               АННА

 

                                                                                                                                            Моїй доньці Анні

 

Сонячний, ясний ранок початку жовтня. Клени, каштани, старі платани, що ростуть в центрі міста, міня-ють колір своїх зелених крон на яскраво-жовтий і помаранчевий,перетворюючись до невпізнання.На гі-лках іноді видно прикраси з осінніх павутин,з нанизаними на них намистинками уранішнього туману,ча-стого гостя у цю пору року. Умиротвореність у всьому - в небі, в повітрі, в людях . Одеське бабине літо.

У невеликому,але стильному офісі нової скляної будівлі в центрі міста за столом сидить молодий чоло-вік років двадцяти восьми, модно, але неярко одягнений . Перед ним - ноутбук і декілька мобільних те-лефонів . На підлозі - японські високі вази з квітами.У кутку на маленькому столику-фікус бонсай,з виті-ювато закрученим стволом.Поруч- невеликий настільний водоспад, що звуком дзюркотливої води дещо розбавляє ділову атмосферу кабінету. На стіні висять картини із зображенням сходу сонця над пустин-ним синяво-бірюзовим морем, вітрильника, що пливе по високих хвилях під грозовим, темним небом. Молодого чоловіка звуть Сергій. Обличчя його не те щоб красиво, але приємно . У очах - деяка мелан-холія . Він успішний . У кабінет заходить дівчина - його секретар :

- Сергій Іванович, на який день треба підготувати звіт ?

 Сергій відповідає їй з відсутнім видом :

- На завтра до десяти годин .

Дівчина, розчарована явною неувагою до себе, говорить :

- Добре . Я все зрозуміла,- і виходить з кабінету.

В цей час дзвонить один з мобільних телефонів :

- Слухаю вас ! - говорить Сергій .

- Доброго дня, Сергій Іванович ! Це Лариса Володимирівна . Угода по вашій квартирі сьогодні в дванад-цять годин .Усі документи готові.Ми вас чекаємо!

- Добре. Буду ! - дещо пожвавившись, говорить Сергій.

Він давно мріяв жити в центрі міста в старому, але міцному будинку, з великими парадними сходами і високими стелями, незважаючи на те, що в місті було декілька нових багатоповерхових будинків і на уз-бережжі моря і поблизу парків,які вважалися дуже престижними.Але Сергію хотілося вже обжитого про-стору,де колись звучав чийсь сміх, а вечорами велися задушевні бесіди про все на світі. Після розгляду багатьох варіантів, він зупинив свій вибір на не дуже великій квартирі на вулиці Бунина, між Ришельєв-ській і Пушкинської . Квартира знаходилася на останньому, четвертому поверсі красивої старої будівлі, побудованої ще в дев'ятнадцятому столітті.І найголовніше, що привернуло його в цій квартирі,це неве-лика, метрів двадцяти, мансарда під дахом,запилена, з балками, поїденими жуками. На мансарду вела приставлена ​​до стелі з коридору драбина.

За десять хвилин до дванадцяти Сергій під'їхав на своїй машині до офісу агенції нерухомості, розташо-ваного на вулиці Гоголя. Увійшовши в нього,він попрямував прямо в кабінет директора, але вона, поба-чивши його зі свого вікна, що виходило на вулицю, вже сама з посмішкою йшла до нього назустріч:

- Здрастуйте, Сергію Івановичу! Раді вас бачити ! Що бажаєте: кава, чай?

Сергій :

- Здрастуйте, Лариса Володимирівна! Дякую, нічого не потрібно.

Присутні в приміщенні ріелтор і секретар, симпатичні молоді дівчата,з цікавістю дивляться на нього. Він не звертає на них уваги. Як кажуть в таких випадках, він «на своїй хвилі».

Протягом півгодини всі підписують необхідні папери.Угода завершується. Сергія вітають навперебій:

- Сергію Івановичу! Будьте щасливі в новій квартирі! Бажаємо успіхів!

Сергій каже всім «Дякую!»,киває на знак подяки головою і виходить. Дівчата захоплено дивляться йому вслід.

Прекрасний осінній день поступово йде разом з променями сонця над дахами будинків і м'який, безвіт-ряний вечір обіймає місто .Сергій під'їжджає до під'їзду будинку на вулиці Буніна.Двері в під'їзд на кодо-вому замку. Фасад будинку в деяких місцях облуплений. Під обсипаної штукатуркою на стіні проглядає в світлі вуличного ліхтаря напис «домъ ... Про ... ва ..» - 1886 годъ.

Сергій піднімається безлюдними мармуровими сходами,з відбитими подекуди, старовинними, з малюн-ком, ступенями на останній, четвертий поверх.Високі,близько трьох метрів,старі, багато разів зафарбо-вані двері,хвилюють його своєю гордою   безчасовістю.  Сергій повільно відкриває ключем замок і цей звук віддається гучною луною.Він відкриває двері і входить в темний коридор,майже навпомацки  вми-кає світло. Справа кухня, зліва туалет і душ. Сергій заходить у велику, метрів тридцяти, кімнату з висо-кими, чотириметровими стелями і ліпниною по периметру. Підлога - старий паркет. Балкон виходить на вулицю і не засклений. У квартирі тиша. До покупки Сергієм в ній не жив ніхто більше року. Постоявши трохи і відчувши спокій на своїх плечах,він повертається в коридор і піднімається драбиною на мансар-ду, тримаючи в правій руці пакет з продуктами і пляшкою коньяку. Лампочки тут немає. Він залишає па-кет на підлозі і знову спускається вниз. На кухні Сергій знаходить вполовину згорілу свічку і піднімаєть-ся знову наверх.Запалює її і підходить до трикутного вікна,яке виглядає в ніч.З нього відкривається вид на стару Одесу. Вдалині видно вогні висотних будинків. Кілька хвилин Сергій дивиться на вечірнє місто і проїжджаючі внизу машини.Обернувшись,він випадково зачіпає плечем стару етажерку.З неї щось па-дає.Сергій нахиляється і свічкою в руці освітлює підлогу - там лежить старий фотоальбом. Поруч з ним -пожовкла від часу фотографія молодої жінки в довгій білій сукні.Правою рукою вона спирається на пе-рила. Зліва, трохи позаду жінки - колона і ваза з квітами на неї. На картоні, на який наклеєна фотогра-фія, видавлена ​​напис з вензелями «Фотографiя Зюхнова.Пръ(е)ображенская уголъ Б. Арнаутская» -1911 годъ.  На зворотному боці напівстертий напис «Маменьке отъ Анны».



Володимир Дроздовський

Відредаговано: 12.01.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись