Баба Ліда

Розмір шрифту: - +

1

Ще не стара, з голубими добрими очима, але змучена горем жінка щочетверга їздить з візочком на ринок за продуктами. Я познайомилася з нею зовсім недавно, але вже втигла прив’язатися до старенької, яка дуже нагадує мені мою бабу Валю.

Найгіршим для пенсіонерів є самотність. Вони стараються зачепитись за якусь роботу, щоб швидше день минав, а якщо здоров’я підводить, тут гірше. Радіо, телевізор, газети і нечасті гості – от і вся розрада. Ось і зараз я зайшла на хвилинку, щоб занести тарілочку, в якій вчора мені Ліда дала домашнього печива, і знову заслухалася новою історією.

 

...Третій день сіявся дрібний весняний дощ. Жінка почула якийсь писк у кущах, коли вийшла, щоб погодувати собаку. Вона і вчора чула той самий писк, але думала, що то птахи у кущах бешкетують. Підійшла ближче, нагнула кущі малини і побачила чорне дрібне кошеня.

– Галя, чуєш як мале в кущах пищить, тобі не мішає? питає в сусідки осудливо, бо кошеня під її парканом притиснулось.

– Нє, не мішає, Ліда. Вони завжди є і будуть, ше котяча мати не здохла.

Ліда спохмурніла і сказала:

– То дістань мені його, бо ти знаєш, як мені важко нагинатися.

Баба Ліда вже в хаті змогла розгледіти свою знахідку. Малюк був завбільшки з яблуко, мокрий, а з рота чути було тихе хрипіння. Ніс забитий і заклеєні гноєм очі... Старенька поклала кошеня в коробку, накрила шматочкою і поставила біля конвектора. Через хвилину вже бігла (наскільки дозволяла це палиця і пережитий нещодавно інсульт) на ринок, де ще можна було застати ветлікаря. За нею дріботіла її собака Найда.

– Котеня... Маленьке, не дише... випалила лікареві.

– Заспокойтесь, зараз гляну, і пішов по знайомому маршруту, прихопивши свого старого чорного портфеля.

Коли вони заглянули в коробочку, то малюк не подавав ознак життя... Жінка розплакалась, а лікар взяв малого на долоню і став пальцем розтирати груди. Ротик відкрився і почулося знайоме хрипіння.

– Встигли, сказав лікар, вводячи малюку якийсь укол. Потім покапав носа, протер очі і розказав жінці, як доглядати котика. Запалення легень, хворі очі і слабкий імунітет Нюсіка баба Ліда вилікувала за місяць часу.  Вже влітку по вулиці бігав молодий, доглянутий кіт, не довіряючи усім людям, окрім однієї.

– Очі йому час від часу мушу крапати, бо сльозяться, він вже через це навіть не втікає, знає, що все-одно зловлю і покапаю, хвалиться котиком перед сусідами. – У мене усі коти знайдені, я їх не розводжу, а навпаки колю уколи бездомним, щоб не плодились безхатьки.

Підбігла кицька тигрового окрасу і скочила жішці з паркану прямо на плече.

– А то Говорушечка. Говорить, якщо до неї щось казати. Я її на тому дереві знайшла. Два дні бідненьке сиділо на дереві, собаки загнали. Я дала хлопцям чекушку і вони мені зняли її. До чого ж ласкова киця!

Кицька лащилася і озиралася своїми бірюзовими очима навколо.

А ще в бабці є біла киця Бела, стара сіра Зоха, яку старенька забрала з села разом з кошеням. Тварин жінка доглядає краще, ніж себе.

– Пів пенсії йде на корм і лікарства, ділиться Ліда зі мною, – але ніхто з моїх рідних і подруг не піддержує мене з моїми котиками. Шикають на них, було і копнуть ногою. А якось я сиділа коло вікна, я люблю там сидіти, дивлюся – зупинилася машина, відкрились двері і за мій паркан полетіло котеня. Я боса вибігла за машиною, яка сховалася в провулку. А це були люди з ближньої вулиці, я сказала все шо думала про них і ми тепер не общаємось.

Після смерті молодого сина у жінки залишилася  потреба за кимось доглядати.

– Я б давно вмерла, якби не коти і собака. Кому вони ше треба? Я як шукаю своїм кішечкам нову родину, то так прямо і кажу: не ображайтесь, але я прийду перевірити, як ви доглядаєте за кицькою. І потім таки йду. Люди глядять, але було так, шо знайома взяла, і я прийшла перевірити, як там те котеня. То воно за два місяці стало худішим ніж було, одні ребра. Я забрала малого і подружка вже зі мною не говорить... Але я не могла іначе.

Гостинна і приязна жінка заварила мені чаю і радо розповідає про долі усіх прилаштованих котиків. У старій хатині досить чисто навіть при такій кількості чотириногих. На стіні висять портрети сина, перев’язані чорною стрічкою. Котики ніжаться на вікні на сонечку, тривожно зиркаючи на мене.

– Кожного ранку протираю підоконніки, мию підлогу з хлоркою, міняю їм газетки, люблю коли чистенько. Від Бели стіко білої шерсти, що можна пряжу прясти, сміється, – то мушу пилососом шодня човгати по хаті.

Виявилося, що баба Ліда їздить в село в сезон, щоб подавати уколи бездомним кицькам і собакам. Одного разу я зайшла на вокзал, щоб глянути розклад електрички, бачу Ліду і навколо три песики їдять корм у неї з рук.

Сумно мені стало, що тільки стару пенціонерку і зовсім небагатьох людей зачіпає тема бездомних тварин у нашому місті. Вона зробила б ще більше, якби могла, але їй також треба за щось жити.



Таня Саміло

Відредаговано: 25.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись