Барабанна установка

Розмір шрифту: - +

Вся версія

Її барабанна установка стояла посеред величного поля. Десь далеко-далеко маячів дуб. Мудрий ворон якраз мав якусь суперечку в його гіллі зі сварливою красунею сорокою.
Мала сиділа та лупила. Голосно. Часто. З паузами. З розставлянням акцентів. Дівка по-своєму музично дуріла. Був би поруч середньостатистичний житель середньо рівнинної місцевості з середнім рівнем яскравості світосприйняття, то бригада рятівників чи світу чи особи була б викликаною.
Зовнішній простір на диво цілком й повністю з'єднався з малою: й дощ, й сонце, й хмари, й вітрюган гуляли в такт дії барабанної установки.
Поки буци з фіолетовими шнурівками бумкали свої такти, тендітні рученята з короткими пальцями перебирали паличками тарелі з барабанами, ворон з сорокою зупиняли чи геть наново розпочинали свою суперечку, барабанною установкою було прожито усе.. Й біль, й щастя, й згадки, й забуття, й сльози валили щоками, й посміх турбував тисячу м’язів обличчя…
Мала прокинулась. То був сон.
Пішла шукати свою барабанну установку, щоб хоч раз чи тридцять сім влупить…



OMukha

Відредаговано: 06.10.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись