Білий клубочок щастя

Розмір шрифту: - +

Хьон не любить котів

- Ви зібралися?- Джин стояв біля дверей, дивлячись на молодших - Аліса?

 Я потихеньку спустилася з кімнати Техьона.

- А де Юнгі?

- Чекай, я покличу - гукнув Те і пробіг повз мене.

- Мала, вибач, що так сталось...він не знав

- Та нічого - я помітила, що Джин всіма способами намагається уникнути погляду з Чіміном.

 Зверху спустився Техьон з Шугою. Чорнявий навіть не подивився на мене.

 Отож, ми пішли до парку, хоч і була осінь, але на дворі доволі тепло. Під ногами голосно хрустіли пожовклі листочки. Перед входом у парк хлопці надягли маски.

- Тобі теж не завадить - рудий хлопець зірочка простягнув мені чорну маску

- Угу.

 Отож, ми пішли купувати морозиво. Було дуже важко вибрати. Так багато смаків! Українцям і не снилося! Все таки я купила чотири кульки різних смаків.

  Далі ми вирішили покататись на гігантському кораблі. Цей атракціон був схожий на гойдалки (тільки великі). Він гойдався вперед і назад. Коли він йде вниз, з'являється відчуття, наче ти падаєш. Я оглянула всіх хлопців і не помітила серед них Шугу "Куди він дівся? Стоп! Я що переживаю за нього? Нічого подібного, мене не турбує цей грубіян! Мені всеодно!" Я розслабилася. Корабель почав рух.

  Пізніше ми пішли на колесо огляду. В одну кабіну могло зайти не більше чотирьох чоловік. Отож, в одній кабіні були Чімін, Намджун, Техьон і Хосок. А зі мною Джин і Чонгук.

  Сеул з висоти виглядав неймовірно. 

- Хьон, ти помітив, що Шуга-хьон зник?

- Так, мабуть йому незручно. Він гуляє сам. Ця поведінка характерна для нього. Буде вмирати, але нікому не скаже і не попросить допомоги. Він дуже гордий. І боїться показати свої слабкості.

  Раптом мені здалось, що стосунки хлопців зіпсувались через мене. Все-таки, він не знав, що я переодягаюсь, а мені треба було хоча б у одіяло загорнутись. Я не можу тут надовго залишатись. Треба якомога швидше відшукати мій гуртожиток, і залишити людей у спокої (стримується, щоб не заплакати)

  Ми пішки пішли додому. На всю вулицю лунали веселі голоси і сміх. Хлопці весь час жартували і витворяли якісь незрозумілі речі. Настрій покращився, а погані думки, як вітром здуло. "Я дуже рада, що потрапила саме сюди, до хлопців. Мабуть, це подарунок долі."

  Джин дістав ключ, та встромив його у замок, але двері були відчиненими. Він обережно відкрив двері і застиг на місці, схоже, картина, яку він побачив здивувала його. Чесно кажучи, мене теж.

 На дивані у вітальні лежав Юнгі, обіймав мого кота і писклявим голосом говорив: "Киця, киця, мур-мур-мур" Побачивши нас, він зробив серйозне обличчя, встав з дивану, кинув кота і мовчки піднявся наверх.

  Почуття змішалися. Як на це реагувати? Милуватися, що цей грубіян так мило грається з моєю кицькою? Чи злитися: чого він взагалі її трогає?

- А хьон казав, що не любить котів. - почесав потилицю Ві.



Forest deer

Відредаговано: 12.11.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись