Бурштинова ящірка

Розмір шрифту: - +

Частина 9

Олександр

 

Олександр саме збирався зайти в невеличкий вагончик, який слугував їм з Максимом мобільним офісом, як його, уважно чомусь оглянувши, відкликав в сторону один з робітників.

- Олександровичу, тут така справа… – трохи зам'явся чоловік, явно не знаючи з чого почати. Агроном насторожився, підсвідомо очікуючи повідомлення про якісь «боки» з рослинами чи роботами. Бо чого б то раптом вправний робітник так невпевнено на нього поглядав? Точно десь «дров нарубав»!

- Кажи вже, не чекай поки я подумки всі варіанти переберу.

- Та тут таке… Ви знаєте, що ваша ящірка, ота домашня тваринка, котру ви періодично носите на плечі, то - бурштиновий дух? - трохи нервово озираючись, повідомив йому скоромовкою сивий чолов’яга.

- Та-ак, це вже щось новеньке, – розслабився агроном, радіючи, що по роботі проблем нема, а віджартовуватись на тему зеленої приблуди він вже майже звик. - Петрович, я розумію хлопців байками веселити на перекурі, та мені то навіщо?

- Це правда! Цієї весни вона розчинила нам кілька мішків бурштину, – вперто мотнув головою робітник.

- Це як?

- А так - був камінь і катма! Стік, як вода в пісок.

- Гарний спецефект. Але чого ти вирішив, що в тому винна моя Зануда? Може ви просто курили щось не те, чи поле коноплі поряд горіло? - примружився критично Олександр. Забивати собі голову містично-страхітливою дурнею бажання не було. Тим паче - робити з дрібного зеленого непорозуміння якогось всесильного духа. Ще трохи і почнуть поступати пропозиції вівтар влаштувати, дари підносити. Тоді точно від завдань рептилії- гумористки не відмахаєшся.

- Бо ми її перед цим переїхали!

- Так, все Петрович, з тебе на сьогодні вистачить. Піди відпочинь, охолонь, а то он як спека вже позначається.

- Не вірите, - насупився чоловік.

- Звичайно не вірю. Ніколи не вірив в казочки. Я ж з покоління атеїстів, нехай і хрещених. Традиції, обряди ще поважаю, особливо коли то світить вихідним, але духи, привиди - то дурня. У всього є логічне і цілком матеріальне пояснення. Той факт, що в мене є ручна ящірка, жодним чином не вписується в твою розповідь.

- І вона в вас от зовсім звичайна? – недовірливо оглянув агронома підлеглий.

- Тобі принести її помацати?

- Ні! - Петрович відверто сахнувся, округливши очі, чим вже повеселив Олександра. Так лякатись якоїсь дрібноти, нехай і дивної, є доволі смішним. – Може ви й праві, а я помилився… - пробурмотів чоловік, заперечливо мотаючи головою.

- Не ображайся, Петрович. Я просто матеріаліст, і не вірю у подібну чухню.

 - Угу, тільки самій чухні то байдуже. Ваша справа, вибачайте. Я хотів лише попередити, – працівник пішов, полишивши агронома у роздумах. Проте не про містичнку складову рептилії. Думка Олександра працювала в зовсім іншому напрямку, цілком практичному і матеріальному. Тож коли через пару годин на плечі з’явилась знайома зелена мармиза, він, закінчивши писати черговий план робіт в блокноті, звернувся до неї з ідеєю, що проскочила під впливом розповідей про розчинений бурштин.

- Привіт, Зануда. Мені тут сяйнула думка як тобі самій вирішити перше питання відновлення лісу.

- Конструктив? Нарешті! Уважно слухаю, - серйозно схилила голову ящірка. Дух - не дух, та вона явно щось до біса розумне, не відповідне образу лускатої дрібноти. Та грець з нею. Власне Олександру було байдуже, що вона таке, а от перевірити одну з ідей було цікаво.

- До мене тут дійшла загадкова історія про те, що ти начебто вмієш розчиняти камінь.

- Точніше сказати, маю певні можливості в роботі з твердими породами, - кивнула рептилія, і чоловік ще більше схилився до думки, що перед ним не якийсь містичний дух. Занадто практично-наукові терміни використовує.

- Так ти можеш розчинити тверду матерію?

- Змінити структуру. Так.

- Тоді можеш обійтись без корчувателя, аби розчистити ділянку під посадку. Розклади на складові коріння дерев, що загинули. І техніки менше потрібно, і користі для рослин більше. Я, наприклад, коли мав багато часу і досить невелику кількість пнів, що потрібно прибрати, просто висвердлювали дірку в деревині, засипав селітру, а через рік все розклалось і ділянку залишалось лише зорати. І ти таким чином можеш прибрати залишки поламаних дерев.

- Я не маю влади над живими рослинами. Лише над мінералами.

- Так я про мінерали і кажу. В дереві є вуглець. Хімічний елемент, той самий, що і в алмазах, вугіллі, графіті. Там його відсотків 30-50. Тож, якщо його якось розкласти, чи вилучити, думаю деревина втратить свою однорідну структуру, а всім іншим займуться мікроорганізми.

- Вуглець кажеш… - ящірка задумливо схилила голову. – Як у бурштині… З такої точки зору я на дане питання не дивилась.

- Так подивись. Тоді і сміття буде менше і користі більше.

- Якого сміття?

- Ну дивись, якщо викорчувати коріння, то з ним же потім щось робити потрібно. Розпилити, вивезти, спалити. А це, окрім того що купа роботи, так і ще втрати органічних речовин для середовища, мікоризи.



Оксана Усенко

Відредаговано: 31.05.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись