Бузина

Розмір шрифту: - +

V

Наступного дня я продер очі, коли на дворі ледь почало світати, а господиня вже поралася на кухні, наче спати узагалі не лягала. Поки моє пробудження лишалося прихованим, я вирішив її розгледіти. Зріст — трохи вище середнього. Рівна постава, ніби наперекір усім обставинам. Навіть за складками вільного крою сукенки можна було розгледіти пружні груди, круті стегна та ледь округлий живіт. Її обличчя… воно було якимось незвичним, дуже далеко від встановлених еталонів краси, але на нього хотілося дивитися, щоправда, допоки не заглянеш у очі. Бузині неможливо було довго дивитися у вічі. Щойно наші погляди зустрічались, я увесь час першим відводив погляд. Зеленкуваті, з коричневими вкрапленнями, обрамлені густими, кущистими віями. Безперечно гарні, але вони наводили якусь невмотивовану тривожність, змушували пітніти долоні і прискорювати серцебиття.

Коли Бузина повернулася і на знак привітання кивнула мені головою, мені здалося, що направду своє пробудження мені приховати не вдалося, а господиня просто дозволила себе розглядати. Поки я на дворі умивався крижаною водою з криниці, Бузина накрила на стіл. Сніданок був невибагливим — хліб, кисломолочний сир і лісові ягоди. Частуючись, я подумав про те, що у господарстві не помітив жодної худоби, значить, господиня десь бере молоко. Це підняло мені настрій, адже, вірогідніше усього, добратися до цивілізації не так уже й проблематично. Утім треба спочатку дочекатися одужання Меланки.

Поки Бузина відпоювала Меланку трав’яними відварами, я вирішив покосити кропиву у дворі — без діла не хотілося сидіти, та й господині обійстя треба хоч якось віддячити. Не можу похвалитися, що я мастак у цій справі, але косу у своєму житті разів зо три доводилось тримати. Батьки мого батька жили у селі, тому поратись по господарству для мене не було у диковинку. За роботою час линув швидко. Бузину ніде не було видно, а Меланія знову забулась у сні. Вона геть схуднула і була блідою, але з обличчя зник тривожний рум’янець.

На столі стояла відварена пісна бульба, хліб і трохи сметани. Відвечерявши, я ліг придрімнути.

***

— Ну, наливай, — сказав голомозий здоровило до Петра.

— Да, наливаю я, наливаю. Ціпок, ти з нами будеш? — запитам Петро у худющого, цибатого товариша.

— Нє, я «петю» покурю.

Голомозий голосно зареготів.

— Чуєш Петре, тебе Ціпок покурить. Не знав що ви обоє того…

— Пішов ти, — визвірився Петро. — Ти Ціпок, через те такий худий, бо всяке гівно куриш.

— А мені норм. Зате я ось дві доби без відпочинку камінчик мию і хоч би що.

— Ти диви, хазяйка прийшла, — сказав здоровань і одним махом шваркнув півстакана горіляки.

Ціпок підняв затуманені очі, і на його вустах заграла блудлива посмішка…

***

Я прокинувся від стусанів у обидва боки. Наді мною стояли дівчата. Як і минулого вечора, вони видворили мене на вулицю. Ця ніч була прохолодна. Я примостився на колоді і вже спеціально став з цікавістю спостерігати за вікном.

У кімнаті мерехтіли вогники свічок, тіні танцювали химерні танці, у такт курився дим від трав. Бузина внесла ночви з водою і поставила посеред кімнати. Обидві розділись догола, і мені потрібно було б відвести очі, але я не зміг. Витріщався, як останній бовдур. Що вони робили, я так достеменно і не втямив, але жодна з них у ті ночви з водою не залізла. Навколішках вони примостилися біля води і схилившись над нею переплелись руками, тоді стали рухатись пластичними, синхронними похитуваннями зі сторони у сторону. Це все менше нагадувало мені нетрадиційну медицину і більше скидалося на шаманські ритуали. Але Меланка одужувала — це було очевидним, і я вирішив не втручатися.

Вештатись по-під вікнами довелося ще хвилин з двадцять. Опісля Меланка, якимось не своїм, утробним голосом позвала мене до хати. Вони поводились так, ніби займалися буденними речами. І якщо для господині дому вочевидь це дійство було нормою, то спокійне сприйняття цього Меланією мене трохи дивувало.

Враз відчувши себе геть змореним, я вмостився спати.



Віта Климович

Відредаговано: 25.12.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись