Біжи на зустріч долі

Розмір шрифту: - +

Глава 6

Наступний день нові пригоди, так думала я і не знала що чекало мене сьогодні. Спускаючись з кімнати на кухню я почула сварку батьків. Вони вирішували з ким я залишуся, ніколи не думала що тато хоче бути поруч. Я не змогла стояти осторонь.
- Ви мене спитали з ким хочу я залишитися? Так складно спитати? Чому ви взагалі вирішили що я буду обирати одного з вас? 
Грюкнувши дверима я вибігла з будинку, на порозі уже чекав Браєн.
- Просто поїхали.
Сказала я сідаючи в машину. Доки ми їхали я не наважилась сказати слово, він схоже розумів що я не в духі, щоб говорити, тому він теж мовчав. 
- Куди ми їдемо, школа в іншому боці?
- Ти повинна розвіятися.
- То куди ми?
- Це таємниця, тобі сподобається. Може ти розповіси що сталося? Я не можу бачити твої сумні очі.
Ці слова були настільки приємні що на мить я уявила які хороші будуть наші діти.
- Мої батьки розлучаються. Весь ранок вони вирішували з ким я повинна залишитися, але я не хочу обирати.  Що мені робити? 
- Я не можу радити з ким тобі залишитися, роби так як підказує серце.
- Сьогодні воно мовчить. Але я залишуся з мамою, я буду приїжати в гості до тата, він зрозуміє чому я залишилась.
Браєн поклав свою руку на моє коліно, він підтримував моє рішення, тим часом ми доїжджали до сусіднього містечка, великі хмарочоси затуляли сонце. Ми рухалися все далі пропускаючи один за одним велетенські вулиці. Ось ми вже на окраїні міста, біля неймовірно берега моря.
- Чому ми сюди приїхали?
- Ми будемо разом зустрічати захід сонця. Хочу цей день провести лише вдвох. Ти ж не проти? 
- Ні, потрібно звикати що тепер я не самотня. Потрібно сказати Розі що мене не буде в школі.
- Не потрібно дзвонити напиши смс і залиш телефон в машині, сьогодні ми лише двоє, без телефонів і наших проблем.
- Може ми візьмемо пляшечку вина, якусь їжу і влаштуємо ніби вечерю на березі моря?
- Мені подобаються твої думки. 
Я відчувала що він саме та людина з якою я хочу провести не лише один день, а все своє життя. Ми просто стояли і цілувалися, для мене це було незвично але все-таки це так приємно.
- То що Лізі, в який ми магазин їдемо?
- Я не знаю, я тут другий раз.
- Ну значить запам'ятовуй дорогу.
Ми приїхали у величезний гіпермаркет, купивши усе що потрібно ми повернулися на пляж, я поклала на землю плед, ми сиділи дивилися на море, годували один одного фруктами, пили вино. Ми просто насолоджувалися розмовою, несподівано для нас розпочався дуже сильний дощ який змусив нас переміститися з пляжу в машину.
- Ти змокла тобі потрібно зняти одяг, ти можеш застудитись.
Я відчувала як холод розповсюджувався по моєму тілу. Браєн знайшов у машині свою футболку і дав її мені щоб я переодягнулась.
- Тобі допомогти? 
- Переодягтися я можу сама.
- Я в цьому не впевнений.
Не знаю що зі мною сталося але я просто накинулася на Браєна. Я цілувала його він мене. Ми зрозуміли що  хочемо один одного. Машина звісно не найкраще місце для першого сексу, але нам було всерівно.
- Розі ти впевнена що хочеш цього? 
- Цього? Ні я хочу тебе.
- Розі я хочу тобі сказати дещо дуже важливе.
- Може ми закінчимо, а тоді поговоримо.
- Це не може чекати. Розі я люблю тебе.
Я не стала відповідати, ми просто продовжили наш перший неймовірний  раз. Це був мій перший секс і я була щаслива що він був з Браєном, людиною яку я любила і найголовніше що він мене також любив.



Lorista

Відредаговано: 30.01.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись