Чародій без чарів

Розмір шрифту: - +

10

Найбільше Браян не любив ранки. Хто їх придумав? Зазвичай він прокидався по обіді. Але останні дні були особливими, може тому він прокидався коли сходило сонце. Він згадував учорашню розмову з мамою та другом, новина про його поєднання ніяк не вкладалось у його голові. Хоча якщо на чистоту то він більше був здивований тому, що Костя не був проти. Той Костя, якого він знав, не міг так просто позбавитись свободи. Або він його не знав, або щось було ще…. Щось невідоме і таємниче. Але всі ці думки розвіювались від однієї думки про Соломію.

Він забував про все. Навіть про їжу, що було на рівні фантастики, бо поїсти він любив завжди. Браян заглянув в блокнот не тому що хотів подивитись план який у вечері так старанно записував у нього, а просто, просто згадував, як його вибрала Соломія, як вона його тримала у своїх руках, як щось там задумано писала. Розгорнувши блокнот він ще раз залюбувався її дрібним і акуратним стилем письма. В нього ж був доволі кривуватий і доволі розлогий, можливо це наслідок того, що він раніше ніколи не писав цією мовою, а тим паче за допомогою таких дивних предметів. Тай взагалі він рідко писав. Коли він вчився у Столичній Академії Чародійства Оберегів Кронуса, а скорочено «САЧОК», там ніхто самостійно не писав, завжди використовувались прислужники, або різноманітні зачаровані предмети. Особисто Браян зазвичай використовував чарівне перо, його подарувала йому мама ще в дитинстві. Воно було чорного кольору з блакитно білими кінчиками, такого не мав навіть правитель. Браян дуже пишався цією річчю. Нажаль його довелось залишити, бо в цьому вимірі воно просто красива і не потрібна річ. Браян думав про те, скільки речей таких звичних і рідних його серцю довелось залишити і ради чого або ради кого… Чи не зробив він помилку? Можливо все на марно.

-Їжа треба перекусити, може на повний шлунок думки будуть більш радісні, адже стільки цікавого відбувається навколо. Один схід сонця чого вартий! Цікаво а що робить Соломія? Озвучив у голос свої думки Браян.

Зайшовши на маленьку кухню він шведенько відкрив книгу на 10 сторінці де розписувалась детальна інструкція як приготувати гречану кашу. Дотримуючись усіх пунктів він по черзі залив воду засипав мірку крупи (як він вчора дізнався від Соломії, а то думав, що це якесь насіння), закрив кришку і натиснув потрібні кнопки на таблі мультиварки висвітився час приготування «25 хв.» - це не довго, - подумав Браян. І вирішив трохи розкласти вчорашні покупки.

Час промайнув непомітно. Браян кожну річ довго розглядав тому коли прозвучав сигнал про готовність Браянового сніданку, хлопець встиг розібрати тільки один невеликий пакет з продуктами.

Гречка була не така смачна, як вчорашній борщ, який йому приносила Соломія, але їстівною. З’ївши цілу тарілку з вершком каші, Браян увімкнув «Чайник» (здається саме так називала цей чарівний предмет Соломія), дістав спочатку одну чашку, потім і іншу яку він обрав для Соломі. Стало сумно. Хоті би він зараз побачити Соломію навпроти з іншою чашкою.

-Здається я трохи марю. Знову в голос промовив Браян.

Певний період Браян згадував, що такого робила з тим «чайником» такого чарівного, що він був гарячим, от якби раніше, то він би просто клацнув пальцями і все готово. Ну максимум наказав духові прислужникові, а не ломав голову над вмикання цієї штукенції.

-От би… От би! Браян зосередься! Ти дорослий чоловік ( ну і, що що тобі 17) , а ти все якбикаєш… або надієшся на допомогу тендітної дівчинки. Треба Переставати розмовляти самим з собою я звичайно співрозмовник чудовий, але це не є нормальним.

І обдивившись пристрій уважно, і зі всіх сторін він нарешті помітив кнопку за допомогою якої і творилось нагрівання води.

Увімкнувши телефон він згадав про пісні які йому скинула Соломія. Увімкнувши їх він продовжив розбирати покупки, хоча часто відволікався на дивні тексти і ритми, вони не те що йому не подобались, просто були незвичними.

Десь біля десятої ранку з цим заняттям було покінчено, Браян ще раз увімкнув чудо-чайник і заварив запашного чаю, додав декілька ложечок солодкого піску назву якого він не запам’ятав. Потім з не менш чарівної шафки від якої віяло холодом, коли її відімкнути, і в якій Соломія радила зберігати усі продукти крім «круп», дістав солодощі і надібравши трохи з торбинки на тарілку вирішив посидіти на вулиці і насолодитись атмосферою.

Дивний все ж цей вимір кажуть чарів немає а на справді все таке чарівне… за такими роздумами і чаєм Браян просидів досить довго, адже йому спішити нікуди. А погода і навколишнє оточення тільки і сприяло йому.

Яскраве сонце вже високо світило, теплими промінцями висушило усі росинки на квітах і травах. Запах стояв неймовірний…

#####

-Доброго дня! Звучний голос прозвучав досить близько, чим трохи перелякав на пів сонного хлопця.

-Добре кажете. Відкривши очі Браян трохи прижмурився на сонце і не зразу сконцентрувався на співрозмовниці. Жінка невідомого віку (Браяну було важко орієнтуватись в роках цього виміру, а виховання не дозволяло образити осіб жіночої статі такими питаннями), трохи в дивному вбрані, стояла досить близько.

Мовчання затягувалось. Браяну чомусь не хотілось з нею розмовляти. Але правила хорошого тону ніхто не відміняв. Тому переступивши з ноги на ногу він сказав:

-Чим можу бути корисним.



Волошка

Відредаговано: 09.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись