Чарівна перлина

Розмір шрифту: - +

Частина 01

         Якось узимку, десь перед самим Різдвом, сидів дiд Свирид біля теплої печі, примруживши очі, i задумливо пихкав своєю нерозлучною люлькою.

         Надворі було вже темно. Люта хуртовина завивала, наче зграя вовків. Шалений вітер шугав навкруги хати, намагаючись якось прослизнути усередину крізь будь-яку шпаринку. Снігове військо сипало у віконце i з безсилим шамотінням зсовувалося на землю, складаючись у великий замет.

         - Оце розходився зимовий господар... - стиха промовив дідусь, стурбовано похитуючи головою. - До ранку такого нахурделить, що й двері не відчиняться!

         - А як же ми завтра з хати вийдемо? - злякалася п'ятирічна Оленка.

         - Не хвилюйся, - посміхнувся дiд Свирид. - Що-небудь зміркуємо... Ти краще лягай вже спати, бо завтра свято проспиш!

         Довірлива Оленка тільки зойкнула. Прожогом скочила у ліжко, накрилася ковдрою i старанно заплющила очі.



Сказочник

#596 в Фентезі
#1057 в Різне

У тексті є: чаклун, гумор, чорти

Відредаговано: 26.11.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись