Чарівна перлина

Розмір шрифту: - +

Частина 03

         Сонячні промені ледь пробивалися крізь маленькі віконця до неохайного шинку, висвітлюючи в напівтемряві різноманітні пляшки з напоями, що стояли на полицях, та декілька пузатих бочок з вином. На одній з них, ліниво звісивши лапи, лежав товстий кіт. Хитрувато примруживши очі, він уважно спостерігав за двома чоловіками, що розмовляли. Один з них був шинкар Хома Цабекало, а другий - місцевий селянин. Спираючись на прилавок, самовдоволений шинкар змахував з нього ганчіркою якісь крихти і слухав чоловіка, який щось йому захоплено розповідав.

         - Ні, не вірю, бо такого не може бути! - не витримав Хома.

         Раптом з вулиці долинув наближаючийся спів:

         - Ой, летіло помело через наше та село… гоп-гоп, гоп-гоп, ногами топ-топ…

         Хома і селянин замовкли і повернули голови до дверей. Шинкар незадоволено пробурмотів:

         - Це, мабуть, Стецько преться. Знову десь вже набрався...

         Рипнули двері, і у шинок ввалився сільський п'яничка Стецько Непийвода. Зачепившись за власну ногу, він мало не впав на порозі. Ледве втримавшись, п'яничка вчепився обома руками за стільця, що стояв неподалік, примружив очі і почав підсліпувато роздивлятися.

         - Дивіться, ще один брехун прийшов... - реготнув Хома.

         Почувши це селянин ображено кинув на прилавок декілька монет і вже зібрався вийти геть. Проте Стецько зраділо змахнув руками і, наблизившись до присутніх, здивовано проголосив:

         - Хто це брехун? Я?!

         - Авжеж, - відповів шинкар.

         П'яничка взявся у боки і, трохи похитуючись, гордовито почав розповідати:

         - То краще послухайте, що мій кум розказував... Оце брехун, так брехун, якого і світ не бачив!

         - Невже? - посміхнувся селянин.

         - А ось послухайте... Пішов кум якось на рибалку. А до річки далеко було - в нього ноги заболіли, то він і сів біля першої-ліпшої калюжі. Як закинув уперше вудочку - воно як шарпоне, аж вудочка мало не тріснула. Кум смикнув, а воно не йде. Кум його тащить, а воно не лізе... він тягне, а воно ніяк... Тоді кум як гупне ногою в землю, аж загуло - то воно й вискочило з переляку, та таке велике, що аж страх! Це, бач, кит був окиянський - баньки витріщив, пащеку роззявив, як загарчить - і давай за кумом ганятися, мов скажений! Але ж кум такого драла дав, що аж вітер у вухах свистів... А кит за ним! Гнався до самої хати, мало не з'їв. Та добре, що якраз моя кицька пробігала - кинулася на кита і проковтнула його! Саме тільки хвіст лишився – він у мене й зараз під тином лежить…

         Цабекало і селянин почали реготати. Селянин змахнув рукою і, витираючи сльози, вийшов з шинку, а шинкар похитав головою і промовив:

         - Тобі, Стецько, брехати, як собаці мух хапати…

         Непийвода ображено зсунув брови і погрозливо змахнув пальцем.

         - От я зараз тобі на зло усю твою ж горілку в тебе і вип'ю!

         - В тебе від пива вже голова крива! - презирливо скривився Хома. - Все. Більше у борг наливати не буду.

         Почувши це, Непийвода благаючи притиснув руки до грудей.

         - Хома, будь ласка, дуже тебе прошу - налий чарочку, бо душа горить… А я тобі відроблю – що хочеш для тебе зроблю!

         Трохи почухавши потилицю наче у роздумі, шинкар погодився і, наливаючи чарку, поставив умову:

         - Добре, тільки за це будеш мені кожного дня докладати про все, що на селі діється...

         Стецько із жадністю випив чарку, обтер рукавом рота і з готовністю доповів:

         - А до Тиміша Глека якісь небораки прибилися…

         - Хто такі? - нашорошив вуха Цабекало.

         Стецько зневажливо змахнув рукою.

         - А дідько їх знає!

         Саме у цей час з-за бочки витнулися дурнуваті пики чортів Тупака і Пузаня. Побачивши їх, п'яничка витріщив очі так, що вони мало не вилізли йому на лоба, і скрикнув:



Сказочник

#590 в Фентезі
#1042 в Різне

У тексті є: чаклун, гумор, чорти

Відредаговано: 26.11.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись