Чарівна перлина

Розмір шрифту: - +

Частина 06

         Тим часом у розкрите вікно до порожньої кімнати Соломії заглянув Левко. Уважно озирнувшись на усі боки, він тихенько покликав:

         - Василино! Ти де?

         Хлопчик прислухався. Не почувши відповіді, він забрався всередину і крадькома попрямував до дверей в іншу кімнату, тихенько мурмотячи сам до себе:

         - Мабуть, у другій кімнаті, то й не почула…

         Несподівано з вулиці долинув голос Соломії, яка вже входила до хати. Вона ще з порогу звернулася до дівчинки.

         - Василино, піди на базар, та зміняй сало на яйця зозулястої курки. Тільки дивись – не наплутай! Прослідкуй, щоб яйця були саме від зозулястої курки, а не іншої!

         - Добре!

         З вулиці продріботіли кроки Василинки і поступово стихли. Не знаючи, що робити, бо Соломія вже входила до хати, Левко помітив неподалік великий сундук. Він швидко підійняв віко і вліз усередину. Віко майже закрилося, коли Соломія ввійшла до кімнати і пройшла повз сундука. Нічого не помітивши, вона підійшла до столу і сіла на стілець навпроти казана, поруч з яким на столі стояло декілька склянок темного скла і маленьких дерев'яних скриньок.

         Трохи піднявши віко сундука, хлопчик крізь шпаринку уважно стежив за Соломією.

         Дівчина відкрила по черзі склянки, щось з них висипала у казан, вода в якому почала вирувати. Тоді Соломія провела долонею над казаном З його поверхні підійнялася зеленкувата пара, формуючись у напівпрозоре велике коло, в якому з'явилася личина Хоми Цабекало у чудернацькому вбранні. З несподіванки Соломія відсахнулася, але шинкар швидко зробив руками декілька пасів, і вона заклякла з застекленілими очима. А чаклун почав поволі наспівувати:

         - Спи, моє серденько, спи-засинай!

         Те, що побачиш, не забувай!

         Я твоїх думок господар!

         Я твій навіки володар!

         Роззявивши від подиву рота, Левко дивився на те, що відбувалося у кімнаті. Він настільки захопився видовищем, що необережно підійняв віко сундука вище, чим потрібно. Проте Соломія, зачаклована шинкарем, на це не звернула ніякої уваги. Зачаклована дівчина уважно дивилась на зображення Хоми, трохи посуваючись уперед з готовністю.

         - Слухаю тебе, мій володарю! - прошепотіла Соломія. - Наказуй, що я повинна виконати?

         - По-перше: зачаклуй Василину і забери її життєві сили…

         При останніх словах шинкаря Соломія здригнулася, на її обличчі з'явилися ознаки внутрішньої боротьби.

         - Ні, я не можу… це ж дитина…

         - Не опирайся мені! - наполегливо твердив шинкар. - Тобі потрібні її життєві сили. Я хочу, щоб ти завжди була молодою і вродливою!

         - Але ж Василинка така щира, така хороша дівчинка… мені шкода її – ні, я не можу зробити їй зле…

         Цабекало почав трохи шаленіти. Здавалося, наче він аж розбухає від люті.

         - Ти мені суперечиш!? Схаменись! Згадай, хто я – я ж твій володар! Забула?!

         Соломія через силу спробувала щось заперечити, але не встигла. Шинкар розкрив долоні, з них зірвалися чаклунівські вогники і полетіли Соломії прямо в очі. Тієї ж миті вона розслабла і стала байдужою.

         - Так. Слухаю тебе, мій володарю. Я зроблю все, як ти того схочеш…

         - Ти згубиш Василину, а потім станеш моєю жінкою і відьмою, і будеш робити все, що я тобі накажу! - самовдоволено промовив Хома. - Ти запам'ятала?

         - Так, володарю…

         Цабекало зловтішно усміхнувся і задоволено потер долоні.

         - От і гаразд… А зараз, коли я сплесну у долоні, ти прокинешся і зробиш усе, як я тобі наказав!

         Шинкар розвів руки в боки, збираючись ляснути в долоні, і промовив якусь нісенітницю:



Сказочник

#590 в Фентезі
#1042 в Різне

У тексті є: чаклун, гумор, чорти

Відредаговано: 26.11.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись