Чорні відьми

Розмір шрифту: - +

Розділ другий «Неочікувана знахідка. Неочікувана втрата»

Розділ другий «Неочікувана знахідка. Неочікувана втрата»

Підійшовши до куща, Іван обережно заглянув за нього. На траві лежав Марк. Він був ні живий, ні мертвий. Здивуванню русалки та інженера не було меж. Вони віднесли гнома до озера.

«Добре, що недалеко відійшли»: подумав Іван.

Напоївши та вмивши гнома цілющою водою, інженер та Руна стали чекати  доки той отямиться. Поступово Марк приходив до тями: спочатку його погляд став яснішим, а потім він міг сидіти без помочі Івана. Коли йому остаточно покращало він почав розповідати про те, що з ним трапилося:

- Тоді, коли в той день ми лягали спати, мені здалося, що ніби десь щось шурхнуло. Але, нажаль, я не надав цьому значення. Коли я вже заснув, мене неочікувано розбудило те, що щось сильне мене схопило й притисло до землі. Я захотів було закричати, але мій розум затьмарився. Коли я прийшов до тями, то зрозумів, що знаходжуся в полоні Чорних Відьом. Оскільки грати моєї темниці були зроблені з Чорного Дерева, то ні моя магія, ні мої власні сили не допомогли мені звільнитися.

Потім з’явилися Чорні відьми. Вони хотіли від мене тільки одного. Щоб я зізнався, що за дивний чоловік був зі мною. І що за сила оберігала його і русалку від їхньої чорної магії. Ви мабуть пам’ятаєте, що коли ми лягали спати, то Іван ліг ближче до Руни. Мабуть Амулет Честі захистив вас обох. Потім я почув, що відьми збираються направити на вас вовків. Мене ж вкинули назад до темниці. Але мені було дещо чути з того про, що балакали відьми. Невдовзі прийшла одна з відьом і сповістила, що Амулет захистив чоловіка. І вовки не змогли їх здолати.

Їхня лють, ще більше вилилася на мене. Чорні Відьми, вирішили, що не будуть мене кормити і я здамся та й видам нашу таємницю. Вони либонь не знали на кого натрапили. Та й до того вони не щедро мене годували. Далі я бачив як принесли одного з вовків. Він був поранений. І щоб провчити інших вовків (так мовити за погану службу і невиконання поставлених завдань), спалили його. Здається потім спалювали і ще якихось. Але я точно вже не пам’ятаю. 

З дня на день я втрачав свої сили. Вони били мене, але не вбивали. Бо вірили, що я здамся. Але я не здався. І продовжував мовчати. Пройшло декілька днів. І під час одного з таких знущань наді мною, прилетіла одна з відьом і повідомила, що чоловік і русалка знайшли Меч Справедливості. Якщо чесно то я за вас тоді порадів. Думав тепер мені вже точно кінець. Не потрібен я ж тепер відьмам. Але сталося непередбачуване. Забувши про мене,  вони посідали на свої мітли й полетіли кудись. Я зрозумів, якщо не зараз то потім буде пізно тікати. Тож зібравши всі свої сили, я пішов геть звідти.  Я навіть і не йшов я біг. Страх додав мені сил. Не знаю скільки оце я біг. Пам’ятаю пішов сильний дощ. Я спіткнувся й впав. Отямившись я побачив вас. Я спробував закричати, але нічого в мене не вийшло. Й я знову втратив свідомість. А отямився знову, вже біля озера. Оце і все.

Іван та Руна уважно слухали розповідь гнома. Вони розуміли, що дорога додому не буде легкою. Після закінчення своєї розповіді, гном Марк уважно оглянув Івана і запитав:

- А де ж Меч Справедливості?

Тільки тепер інженер помітив, що вони забули меч в хатинці. Він нічого не кажучи щодуху побіг до тієї хатинки де вони ночували з русалкою. Ввійшовши до хатини і обшукавши все навколо, він не знайшов меча. Його ніде не було. Іван був похнюплений.

«Теж треба. Так його важко дістати, щоб так втратити» - подумав Іван.

Він ще раз все оглянув, а потім повернувся до Руни і Марка.

Та тим часом розповіла Маркові про пригоди, що траплялися з нею та Іваном. Єдине що вона не розповіла, то це про її стосунки з інженером.

Коли прийшов Іван, він розповів про втрату меча. Гном йому заперечив:

-  Ні не втрачено. Ми мусимо забрати його в Чорних Відьом. Це певно вони його забрали. Хоча я й не пам’ятаю звідки я прийшов. Але Іване в тебе є Амулет Честі, який вкаже нам шлях. Для того, щоб він почав вказувати шлях, ти маєш взяти його в кулак, і він буде відхилятися в ту сторону в яку нам треба йти.

На щастя амулет був в Івана на шиї. Він повісив його на руку. Амулет блиснув і став вказувати шлях. Всі троє рушили за вказаним напрямком. По переду, йшов Іван, за ним Руна, а позаду ще трішки кволо йшов Марк.



Вадим Колоток

Відредаговано: 23.06.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись