Чотири кроки до початку (шерлокіана)

Розмір шрифту: - +

ІІ. 2. Дохідний дім булочника Септера

Київ 1908 рік. Доходний дім булочника Септера

- Так, - зосереджено промовив Посередник, зупинившись перед високим чотириповерховим будинком.
Вже деякий час вони мовчки йшли по місту. Посередник попереду, Кирило і Сашко за ним. Сашко постійно озирався і витріщався на Київ початку двадцятого сторіччя, а Кирило, як більш досвідчений, простував мовчки. Його довжелезна постать, як ліхтарний стовп, височіла над вулицею.
- Тут ви будете мешкати деякий час, - Посередник кивнув на будинок. - Я орендував трикімнатну квартиру на третьому поверсі на ім’я пана Кирила. 
- Навіщо - трикімнатну? - здивувався Сашко.
- Дві спальні і вітальня. Щось не так?
- Ми що, проведемо тут багато часу? - Кирило, як і завжди, вхопив саму суть.
- Це від вас залежить, панове. До вас прийде людина з поліції та надасть всі необхідні матеріали. Прохання до вас, пане Холмс, - Посередник підняв руку, попереджаючи заперечення, - не гнобіть його дуже сильно.
Кирило гнівно струснув головою.
- І не збирався!
- Авжеж, - пробурмотів Посередник.
- Я простежу за ним, - втрутився Сашко.
- Дякую, пане… Ватсон, - посміхнувся Посердник.
- Облиште ваші дурні ігри! Що це взагалі за прізвиська?!
- Ви не знаєте? - невинно спитав Посередник. - Не читали пана Конана Дойля?
- Я то читав, але до чого тут ваші постійні натяки? - Сашко скоса подивився на Кирила, який стояв з незворушним обличчям, і тільки рукою махнув. - Бачу, дехто вже погодився.
- Не сперечайся з ним, це марно, - порадив Кирило. І повернувся до Посередника: - Що це за будинок? Вулицю я, здається, впізнаю.
- Вулиця Бульварно-Кудрявська, дохідний дім булочника Септера. Я взяв на себе сміливість…
- Булочника?! - майже простогнав Сашко. - Ну що ж у вас гумор такий?! Як вас там…
- Звіть мене, як і ваш товариш, Посередником, - ввічливо нагадав той. - Якщо у вас виникли деякі алюзії…
- Та ні, чого б це?!
- …то даремно, - Посередник, насунув капелюха поглибше на ідеально круглу макітру. - Всі збіги та співпадіння - випадкові.
Кирило нервово розсміявся. Сашко обурено подивився тепер вже на нього.
- Чого іржеш, детективе? Цей тип знущається з нас!
- Можливо, - легко погодився Кирило. - Але я вже, знаєш, звик. І мені цікаво…
«Цікаво» було безперечно зайвим зараз, бо Вартовий аж підскочив: 
- Цікаво?! Ми вештаємося майже за півтора сторіччя від дому, а йому, ти бачиш, цікаво! Що ти за людина така, Холмогоров?!
- Облиш, - відмахнувся Кирило. - Якщо вже так вийшло, і ми вскочили в пригоду, спробуємо хоч задоволення отримати.
- Слушно, - кивнув Посередник. - Отже, хлопці, сьогодні до вас завітає поліцейський детектив, справи якого кепські. Місто тероризує банда грабіжників. Серед потерпілих - багато поважних громадян. Детектив на грані відчаю і звільнення одночасно, і готовий будь на що, аби отримати допомогу. Як розкриєте справу, повернемося до моєї пропозиції і нашої угоди. Це зрозуміло? Олександре, Кирило? 
- Так, звичайно, - Кирило був просто вишукано іронічним, - Я вже мав з вами одну угоду, красно дякую!
- Клянуся! - палко заперечив Посередник, - Я мав і маю лише чесні наміри відносно вас, пане детектив! Але ж ви ніяк не визначитеся! - тут він гірко хитнув головою, ніби не вірячи, що таке відбувається саме з ним. - Крім того ваш приятель… - багатозначний погляд на Сашка.
- До чого тут взагалі я?! - не забарився з обуренням той. 
- Ще не знаю, але обіцяю з’ясувати це найближчим часом, - Посередник сердито набурмосився, - бо я дуже не люблю - не знати.
Сашко відкрив було рота, але Кирило встиг першим:
- Хотів би я почути, чим розплатився з вами за допомогу той поліцейський детектив! Чи його розплата ще попереду?
- Дозвольте я не буду ділитися з вами всіма своїми секретами, - Посередник був сама стриманість і скромність.
- Ясно, - Кирило повернувся до Сашка: - Тож ходімо обживати нашу нову квартиру… Ватсоне?
- Ходімо… Холмсе, - в тон йому відповів Сашко.



Тетяна Юр'єва

Відредаговано: 30.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись