Чотири кроки до початку (шерлокіана)

Розмір шрифту: - +

ІІІ. 7. Хлопчик тригер

Хлопчик тригер

За  рік до описуваних подій

Що відбулося щось невиправне, він дізнався, коли приймав екзамен у другого курсу. Ці бовдури, як завжди, нічого не знали, і як завжди, списували.
Але якщо раніше вони хоча б готували «шпори», і за рахунок цього вчили хоч щось, то сучасне покоління студентів призвичаїлося списувати прямо з «гуглу» із своїх смартфонів. І це неймовірно дратувало професора.
- Досить! - він різко зупинився біля особливо нахабного студента. - Досить витріщатися в телефон! Йдіть і відповідайте на білет.
- Я ще не готовий! - заперечив той.
- А я думаю, що готовий!
Хлопець невдоволено піднявся з міста і пішов до кафедри.
- Що у вас в білеті?
- Початок двадцятого сторіччя в Києві. Життя, реформи та вбивство Столипіна.
- Починайте.
Він не дуже уважно слухав, що там плів той студент, бо вже вирішив, що вліпить йому «пару». Просто - за нахабство. Але остання фраза висмикнула його з роздратованого напівслухання.
- Що, що?! Повтори! 
- Після невдалого замаху в київському оперному театрі, на третій день прем’єр міністр Російської імперії Петро Столипін помер у лікарні, - студент з подивом дивився на обуреного професора.
Той відчув, що в нього почало сіпатися око. Ну от навіщо цим бовдурам «Гугл», коли вони навіть користуватися їм нормально не вміють!
- Столипіна було вбито в театрі, і помер він на місці! Готуйтеся до перездачі, молодий чоловіче!
Але студент чомусь не вгамувався.
- Вибачте, професоре, але Столипін помер не в театрі.
Вілен Макарович завмер від такого нахабства.
- Ви ще будете зі мною сперечатися?!
- Але це точно!
- Точно що?! Де це ви взяли взагалі?
- Та в «гуглі» ж! - заволав студент. - Де ж ще?! Крім того, це відомо всім, - після паузи додав він.
Ні, це вже було край! Відомо всім, але не відомо йому, професору історії?
- Якщо ви праві, отримаєте п’ять. Якщо правий я - на перездачу можете не приходити. Згода?
- Згода! - задеркувато сказав студент і виклав на стіл смартфон з відкритою сторінкою «гугла».
Вілен Макарович нервово схопив пристрій, вп’явся поглядом у статтю і… не повірив своїм очам. 
«Петро Столипін. Роки життя: 2 квітня 1862 року - 5 вересня 1911 року».
- Це неможливо… - прошепотів професор.
- Що, неможливо? - прудкий студент вже підсовував йому заліковку. - Професор, ви ж обіцяли! 
Вілен Макарович подумав, що зараз в нього зупиниться серце. Такої ганьби він не знав за все своє життя. І винен в цьому був зовсім не цей студент, хоча теж був дуже неприємним типом. 
В усьому був винен той клятий нахаба! Він зразу це зрозумів. Той, що назвався Посередником і збрехав йому! Це він зробив так, що історія змінилася, і тим самим пошив професора в дурні! Можливо, він спеціально все так підстроїв, щоб професор з’їхав з глузду! Можливо?! Саме так все й є! А ще… Ще винен той хлопчисько, хімік! Якого він ніяк не може пригадати! Але до нього не дістатися, бо він - труп! Та невже?! Труп?! А якщо він в змові з Посередником?! Він - хлопчик-тригер! 
У професора запаморочилося в голові. Думки влітали і вилітали з мозку із швидкістю блискавки. Можливо, він і сходить з розуму, але одне він знає точно. Якимось чином Посередник і хлопчик-тригер змінили історію, «переключивши» її на інший варіант подій.
І всі навкруги нього тепер пам’ятають лише цей, інший варіант. Всі, крім нього, професора історії, який опинився не в той час і не в тому місці. А може… не всі?!    



Тетяна Юр'єва

Відредаговано: 30.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись