Чотири кроки до початку (шерлокіана)

Розмір шрифту: - +

КРОК ЧЕТВЕРТИЙ: ВИРІШАЛЬНИЙ. ПРИВИДИ МЕТРОПОЛІТЕНУ. 1. Як важко кинути палити

Як важко кинути палити

Лагідні промені осіннього сонця, що нещодавно піднялося над небокраєм, ласкаво підсвічували багряне і жовте листя великих дерев у тихому і затишному дворі. Одному з багатьох у цьому сонному місті. Але зовсім не лагідно і не затишно було у квартирі, яку орендували приватний детектив та його вірний друг і за сумісництвом помічник, на п’ятому поверсі звичайної багатоповерхівки.
- Ну що там на нашій сторінці у «фейсбуці»? - Кирило нервово розгулював по кімнаті.
Сашко зітхнув.
- Нічого.
- А у «твітері»?
- Теж саме.
- Дідько! - процідив Холмогоров, накручуючи круги по вітальні, і раптом різко зупинився: - Будь людиною, Вартовий, дай одну.
Сашко зітхнув вдруге і коротко відповів:
- Ні.
- Будь ласка, - голос Кирила зрадницькі затремтів, - Дай. Мені. Одну.
- Ні, я сказав, - підвищив голос Сашко. - Ти протримався вже тиждень, потерпи ще трохи, і твоя тяга до паління…
- О чорт!!! - Кирило одним стрибком підскочив до столу і почав нервово перевертати шухляди одну за одною. - Навіщо я погодився на твою дурну ідею?! Де ти заховав мою заначку, клятий ти лікар!
- Хм… - Сашко намагався зберегти спокій. - По-перше, я військовий лікар. По-друге, ми домовилися. По-третє, ми побилися об заклад, і ти програв. Забув?
- Я не програв, - Кирило трохи втратив запал. - Я лише…
- Ти лише вирішив, що клієнтка зраджує чоловіка, але насправді все було навпаки - це чоловік завів собі коханку, - Сашко знизав плечима. - І ще ти сказав, що зрозумів це по новому нашийнику його лабрадора. І більш нічого не пояснив. 
- Це дуже просто… - почав Кирило, але цього разу відволікти його таким простим фінтом Сашку не вдалося. - Я потім тобі все поясню! Факт той, що вона теж пішла «наліво»!
- Але ж після того, як ти викрив зраду її чоловіка!
- Той що?! Технічно - у нас з тобою вийшла нічия. Отже, дай мені цигарку і негайно!
- Йди і купи, - роздратовано кинув Сашко, - але більше зі мною у парі не грайся, пацан! Або хоч не програвай так жалюгідно!
Кирило вхопив зі столу першу-ліпшу книгу, що трапилася під рукою, і щосили жбурнув її в стіну.
- Припини трощити казенне приміщення, бовдур! - крижаним тоном наказав Сашко.
Кирило впав на диван і втупився в стелю.
- Нудно, - повідомив він через деякий час. - Дуже нудно! 
- Та якого лиха тобі ще треба?! - нарешті зірвався Сашко. - Хотів ліцензію - маєш ліцензію приватного детектива! Хотів цікаві справи, до тебе йдуть з усього міста… 
- Хто йде? Ну хто, покажи мені!
- Та ти ж все вирішуєш за лічені дні! Ну збав трохи обороти, працюй повільніше…
- Повільніше?! - губи Кирила затремтіли від обурення. - Оцю маячню про подружні зради, яку ти чомусь називаєш цікавими справами, я повинен мусолити ще довше?
- Знаєш що, йди до біса! - образився Сашко, який приклав немало зусиль, щоб розкрутити цього невдячного типа в соц.мережах. - Отруйники закінчилися!
- Може в своєму шпиталі ще пошукаєш? - з надією спитав Холмогоров.
- Ідіот! - гаркнув Сашко. - Людські життя - то тобі не жарти! - і пішов на кухню, щоб випити води і трішки охолонути.
- Від ідіота чую! - крикнув Кирило йому в спину.
- Це якесь божевілля, - Сашко нервово ковтав водичку. - Він кого хочеш до сказу доведе! Нудно йому, ти бачиш, звичайні справи розслідувати! Подавай йому вбивства, отруєння, зникнення, Посередника… А біс з ним! Хай би й Посередника! От хай являється і розважає пацана своїми загадками, бо я так більше жити не можу!!!
В цю ж мить в коридорі пролунав виклик домофону.
Здивований Сашко поспішив до дверей, де вже пританцьовував заінтригований Кирило. Він встиг вдягнути піджак і випрасувані штани замість домашнього одягу і тепер виглядав більш-менш пристойно, якщо не рахувати скуйовдженого волосся і абсолютно дикого погляду.
- Хто це? - підозріло спитав Сашко. - Ти когось чекаєш?
- Ні. Але ж… Один короткий дзвінок.
- Клієнт! - хором заволали хлопці і наввипередки кинулися відчиняти двері.
Ліфт тим часом вже піднявся на їх п’ятий поверх, і у двері квартири, лише вони прочинилися, ввалився захеканий Посередник власною персоною.
- Привіт, хлопці, - видохнув він. - Шерлоку, Сашко… Тобто Кирило, Ватсоне… Допоможіть!
І гепнувся долілиць прямо на порозі.



Тетяна Юр'єва

Відредаговано: 30.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись