Чотири кроки до початку (шерлокіана)

Розмір шрифту: - +

IV. 4. Ми домовимось!

Ми домовимось!

На мить у вітальні запанувала тиша. Потім Кирило обережно відсунув чашку вбік.
- Дякую, що завітали, Посереднику, - сухо сказав він. - Але привиди - то не моя сфера. Допобач…
- Стійте! - з розпачем вигукнув той. - Кирило, ви ж нещодавно мали нагоду переконатися, що я ніколи не брешу!
- Про що це він? - з підозрою спитав Сашко.
- Гадки не маю!
- А-а… Ну якщо, не маєш… - і Сашко вхопив Посередника під лікоть, ніби, щоб допомогти піднятися, і заходився виштовхувати того із-за столу.
- Пан Холмогоров, скажіть вже йому! - заверещав Посередник.
- А-а! То він вже пан Холмогоров, а не містер Холмс! А скажи-но мені, пан Холмогоров, які ще справи з цим типом ти від мене приховав?!
Кирило вперто мовчав, Посередник міцно вперся ліктями в стіл, не даючи змоги Сашкові витягти його. Ситуація зайшла в глухий кут, і Кирило нарешті здався.
- Облиш його! - попросив він Сашка. - Хай говорить далі.
- І не тягніть мене так сильно, Олександре! Ви ж мені руки відірвете!
- Голови б вам відірвати! Обом! - геть розлютився Сашко. - Інтригани!
Кирило проігнорував його гнів і підійшов до вікна, уважно щось там роздивляючись.
- То що там далі про того привида? - нарешті спитав він. - Чому він так вас зацікавив?
- Бо Хеміш Хогс зник після того, як зустрівся з ним! - розсердився Посердник. - А я покладав на нього неабиякі надії після того, як ви, пане Холмогоров і до речі ви, Олександре, відмовилися від моєї пропозиції!
- Стоп! - здійняв руку Сашко. - Я геть заплутався! Хто до кого приходив, хто куди зникав?
- Привид декілька разів навідувався до пекарні… - почав терпляче пояснювати Посередник.
- Якої ще пекарні?!
- Яку тримає Хогс.
- То він пекар, чи детектив?!
- Був - пекарем, а стане - детективом, якщо, звичайно, ви його знайдете.
- На біса його шукати, того пекаря, - знизав плечима Кирило, - якщо він спекся, даруйте за таку алегорію, на першому ж простому завданні! Краще пошукайте собі іншого кандидата.
Настрій Кирила значно покращився, коли він почув, що конкурент - не такий вже й вправний!
- Мене цілком влаштовував цей! - набундючився Посередник. - Крім того, привид…
- Привидів не існує!
- Сперечатися не буду, пане Холмогоров, але були свідки, яки теж його бачили, і знаєте що? Я знаю, хто цей привид! - Посередник поліз у кишеню і виклав на стіл пачку газетних вирізок. - Ось, дивіться!
На фото був молодий хлопець середнього росту та статури, але з такою кудлатою рудою шевелюрою і таким видатним носом, що це відразу ж кидалося в очі.
- Погодьтеся, його важко з кимсь сплутати!
- Тут написано, що це - випадкова жертва! - Кирило гарно володів англійською, тому без проблем прочитав текст. - Його вбито при спробі пограбування будинку. Кому і навіщо знадобилося грабувати пекарню?
- Ходили чутки, що замість неї збираються відкрити ювелірний магазин. Можливо, грабіжники вирішили, що в будинок вже завезли майбутній крам. І тоді ж було вбито випадкового відвідувача - їм виявився актор початківець Террі Вільямс. Але найголовніше - не це, пан Холмогоров, - Посередник мав вигляд кота, що нарешті дістався до сметани, - а те, що ви бачите, але, нажаль, не спостерігаєте!
Сашко подумки вхопився за голову. Круглий маніпулятор поцілив просто в яблучко! Бо заради того, щоб довести, хто тут самий розумний, пацан може утнути будь-що!
Кирило гордовито задер голову.
- І що ж я, по-вашому, не спостерігаю?
- Якого року ця стаття? - спитав Посередник. - І в якому році мешкає Хогс?
- А ви не говорили, де здибали цього Хогса! - Сашко зробив спробу хоч трішки пом’якшити удар по холмогорівському самолюбству, але марно. 
- Хеміш Хогс мешкає в Лондоні наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя, це очевидно! - Кирило знову відвернувся до вікна, глибоко засунувши руки в кишені.
- Ну, мені ось це зовсім не очевидно, - пробурмотів Сашко і теж підійшов до вікна. Вулицю швидко затягував густий туман. Сусідній будинок вже розчинився в щільному сірому мареві. 
- Отже уявіть моє здивування, - м’яко сказав Посередник, - коли до звичайної лондонської пекарні почав навідуватися привид актора, який на той момент ще не народився, і якого вб’ють на тому самому місці лише п’ятдесят років потому. Ви б зацікавилися такою справою, пане Холмогоров?
- Думаю, що так, - крізь зуби процідив Кирило.
- От і я зацікавився! Крім того, мені все ще потрібен детектив. І я домовився з Хогсом. Він спробував вистежити того привида і зник! - Посередник розвів руками. - Тому я знову прийшов до вас!
- От радість! - не втримався Сашко.
- Допомогти мені знайти Хогса, то і в ваших інтересах, Олександре! - Посередник говорив м’яким вкрадливим тоном, що ніби гіпнотизував хлопців. - Ви ж розумієте, якщо в мене нарешті буде свій детектив, я залишу вас у спокої назавжди.
- Ви вже обіцяли це в будинку Септера!
- І я виконав обіцянку! Але саме ви, Олександре, сьогодні покликали мене!
- Та не покликав, а лише згадав! Як чорта згадують!
- Але ж я не чорт! І тепер мені потрібна згода не лише Кирила, але і ваша.
- Так, я поставив таку умову в останній раз, - кивнув Кирило.
- В передостанній, - прискіпливо виправив його Посередник.
- Передостанній?! - підняв голову Сашко. - Тобто, ти бачився з ним ще раз?
- Ми говорили на дачі у професора Моріарті, поки не з’явився ти з поліцією, - вичавив з себе Кирило.
- І ти мені нічого не сказав?!
- Я думав, мені це примарилося…
- Ні, пане Холмогоров, ви так не думали, - сумно похитав головою Посередник. - Але то вже ваші особисті справи! То що? Ви допоможете мені?
Сашко тоскно подивився за вікно, де вився сірий туман десь і колись, ніби вичікуючи на його рішення. Перевів погляд на Кирила, який аж тремтів від нетерпіння кинутися з головою в нові пригоди, і зрозумів, що це єдиний розумний вихід.
Посередник дійсно ніколи не бреше. Сашко дійсно покликав його сам. І Посередник дійсно відчепиться від них, якщо знайде Кирилу заміну. Треба ризикнути. Інакше це не закінчиться ніколи. Сашко ледь помітно опустив вії, і Холмогоров одразу ж випалив:
- Я згодний!
Посередник навіть не глянув в його бік. Він очікувально дивився на Сашка. Той зітхнув і твердо вимовив:
- Я теж!
І туман десь і колись ринувся в кімнату, миттю заполонив її і занурив хлопців зовсім в іншу реальність.   



Тетяна Юр'єва

Відредаговано: 30.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись