Чотири кроки до початку (шерлокіана)

Розмір шрифту: - +

IV. 12. І знову пані Хана

І знову пані Хана

- Добрий день, пані Хана, - після невеличкої паузи привітався Сашко. 
Кирило мовчав, напружено дивлячись на домогосподарку.
- Мене звати Хадсон, - відповіла та. - Міссіс Хадсон, до ваших послуг. Якщо ви прийшли по оренду кімнати.
- Так, ми саме для цього прийшли, - порушив мовчання Холмогоров. - А мій приятель, він… мабуть сплутав вас з кимсь.
- Але ви ж говорили, пане Холмс… - втрутився Хеміш.
- Я мабуть помилився! Ви дозволите? - звернувся Кирило до літньої леді.
- Заходьте, - кивнула та і непомітно від Хогса підморгнула Сашкові.
- Що за цирк ви тут влаштували, пані Хано?! - роздратовано прошипів той, проходячи повз неї. - Як ви тут опинилися? А! Міг би і не питати. Знову витівки Посередника!
- Проходьте, - повторила пані місіс Хадсон.
Хлопці увійшли у передпокій і роззирнулися. Домогосподарка зайшла за ними.
- На першому поверсі - кухня, вітальня і одна спальня. На другому - дві спальні і маленька вітальня. Вирішуйте самі, хто з вас яку кімнату займе.
- Ми тут ненадовго, - сказав Хогс.
- Сподіваюсь, - додав Сашко.
- А що з оплатою? - спитав Хогс.
Міссіс Хадсон тільки покачала сивою головою:
- Спершу чай. Тим більше, вже наближається п’ята година. Про платню поговоримо згодом.
- Ми з Вартовим займемо кімнати на другому поверсі, - сказав Кирило. - Зустрінемося через півгодини на файв’о’клок. - І він почав підніматися сходами.
Хогс знизав плечима і повісив свій дерстокер на гачок у передпокої. Домогосподарка зникла на кухні, а Сашко, очманілий від такого швидкого перебігу подій, рвонув слідом за Кирилом.
- Агов, пацан! Що тут, в біса, відбувається?!
Кирило стрімко озирнувся, вхопив Сашка за руку і різко втягнув у кімнату. Захлопнув двері, і тільки після цього зашипів:
- Тш-ш! Не галасуй!
- Ти здурів?! - обурився Сашко, видираючись. - Що ти, в біса, коїш?!
- І що ж я кою? - хижо примружився Кирило.
Сашко схопився за голову і впав у крісло, що дуже влучно опинилося посеред кімнати.
- Ти справді не розумієш, що тут відбувається? - тихо спитав він друга, що став біля вікна, сунувши руки в кишені і витягнувшись, немов голоблю проковтнув. - Лондон, Бейкер-стріт 221В, нарешті - місіс Хадсон і… Звіть мене Холмсом, містер Хогс! - відчайдушно передражнив він.
- То й що? - не дуже дружелюбно перепитав Кирило.
- Ти вважаєш це грою?! - знов вибухнув Сашко. - Ти всерйоз вирішив, що можеш переграти Посередника? Що можеш розважитися тут за його милістю і не сплатити по рахунках?! Онде з’явилася і пані Хана! Ти бачиш, що вона на його боці?
- А ти? - все так же напружено спитав Кирило, вперто дивлячись у вікно.
- Що - я?
- Ти - на чиєму боці?
- Та на твоєму ж, бовдур!!! Але…
- Але?! - Холмогоров повернувся до Сашка, дивлячись на нього із непідробною люттю. - Ну, дякую!
- Ти що, справді хочеш спаскудити своє життя заради цієї гри у великого детектива? - суворо спитав Сашко. - Тобі не обридло робити вигляд, що нічого дивного не відбувається?
Кирило сіпнув плечем.
- Не драматизуй.
- Я не драматизую. Я просто бачу до чого це все призведе! А ти - ні.
- Хочеш сказати, що я бачу, але не спостерігаю? - іронічно спитав Кирило.
- Та припини вже шпарити цитатами з Конан Дойля!!!
- Я… - Кирило розсіяно заморгав. - Я не помітив, чесно кажучи! Слухай, - він зробив широкий крок до друга, нависнувши над ним, - давай просто розкриємо справу, а вже потім поговоримо про все інше.
- Сядь, не стовбичь, - зітхнув Сашко. - Господи, ну за що це мені?! Ти зараз, як мале цуценя, що вчепилося в нову іграшку! Геть шалений від азарту! Тебе ловлять на твої слабкості, пацан.
- В мене немає слабкостей, - огризнувся Кирило, але Сашко помахом руки відсторонив цю дурницю.
- Посередник! Ось хто головний гравець в цій історії. І Пані Хана, чи місіс Хадсон, як вона тут себе називає, йому допомагає. А ти - ти лише здобич.
- Маячня, - фиркнув Кирило, повертаючи собі самовпевненість. - Я просто гарно роблю справу детектива, на відміну від того ж Хогса. Маю дещо важкуватого замовника, згоден. Але його проблеми мене не обходять.
- Який же ти самовпевнений йолоп! - кинув Сашко, і Кирило миттєво ображено набурмосився. - Добре, - здався Сашко. - Нехай буде по-твоєму. Завжди - по-твоєму! - він майже у розпачі вдарив кулаком по бильцю крісла. - Але ми ще повернемося до цієї розмови. Не думай, що я тобі так подарую!
- Я згодний! - неабияк зрадів Кирило закінченню цієї важкої розмови. - Ходімо донизу, чай остигає. До речі, в мене є план.



Тетяна Юр'єва

Відредаговано: 30.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись