Чотири кроки до початку (шерлокіана)

Розмір шрифту: - +

IV. 17. Хлопці, ви кумедні

Хлопці, ви кумедні

- З якого це біса? - набурмосився волоцюга.
- Як бажаєш, - знизав плечима Кирило. - Тоді лишайся тут, а я швиденько збігаю по копів.
- По кого?
- По боббі, - виправився Холмогоров. - Думаю, викрадення володаря будинку і нанесення йому ушкоджень «потягне» на багато років в буцегарні, як думаєш?
- Або навіть, на шибеницю, - додав Сашко. - А ти, хлопчику, як вплутався в цю справу? - лагідно запитав він підлітка.
Той раптом заридав:
- Відпустіть мене!
- Як тебе звати? - спитав Кирило.
- Біллі…
- Куди ви пробивали цей тунель, Біллі?
- Не знаю…
- Ти брешеш! - суворо обірвав його детектив. - Так діло в нас не піде. Ти допомагав банді грабіжників і зрадив господаря… Заради чого? Напевно, заради грошей, що тобі пообіцяли, якщо справа «вигорить». Отже, ти встряв по самі вуха. То де ж був повинен закінчитися цей тунель, Біллі? У банку? Або в ювелірній крамниці?
- У банку, - опустивши очі, відповів юнак. Волоцюга сердито сплюнув і пробурмотів щось про жалюгідних тремтячих цуциків. - Це за два будинки від пекарні господаря Хогса.
- Зрозуміло, - кивнув Кирило. - І коли до тебе прийшли з такою смачною пропозицією, ти не втримався. Що з Хемішем Хогсом?
- Хлороформ, - коротко відповів Сашко. - Це я тобі як лікар кажу. Сморід відчувається досі. Мабуть, коли Хогс увійшов у пекарню, його оглушили, а потім накинули на обличчя хустинку з хлороформом і притягли сюди.
- Ми його не чекали, - похмуро подав голос волоцюга, бо ви, містере… - він тицьнув пальцем в детектива, - ніби-то все зрозуміли і пообіцяли утриматися від візиту до пекарні цього вечора.
- Знову я винуватий! - розвів руками Кирило. - Ну вибачте, що зіпсував вам такий гарний план! До речі, передавайте мої вітання сторожу музею Мадам Тюссо! Привид в його виконанні був неперевершений!
Невдалі крадії вирячилися на детектива, розкривши рота.
- Хто ви в біса такий?! Як ви визнали?! - вигукнув волоцюга.
Кирило розплився в задоволеній посмішці.
- Холмс. Я - Шерлок Холмс.
- Бонд. Джеймс Бонд, - тихо пробурмотів Сашко. - Хвалько!
І отримав невдоволений погляд від друга.
- Ви вчасно, Холмсе, - долинуло з кута. - Але все ж таки трохи запізнилися.
- Здається, полонений оклигав, - посміхнувся Холмогоров. - Чого це я запізнився?
Хеміш Хогс із стогоном сів і схопився руками за голову.
- Біллі, ти мерзотник! - повідомив він своєму помічникові. - Розв’яжи мені руки! - Хлопчик мовчки виконав наказ. - Тебе звільнено!
- Легко відбувся, - вишкірився волоцюга. - Чи не хочеш розповісти поважним панам, як все було насправді? Я не маю наміру самотужки вигрібати за всіх!
Кирило повернувся до юнака і виразно підняв брови. Біллі зіщулився.
- Я розповім, - сказав Хогс, розминаючи долоні. - Цей маленький покидьок влаштувався до мене помічником кілька тижнів тому.
- Бо будівництво тунелю вже почалося, і план пограбування банку саме дозрів, - перебив його Кирило, - і Біллі…
- Мовчить! Я перший здогадався! - повернув собі слово Хогс. - Поки ви пили чай на Бейкер-Стріт, я поміркував, хто у мене у сусідах, і до чого тут може бути будівництво метрополітену…
- І тоді згадали про банк в сусідньому будинку…
- Через будинок…
- Неважливо…
- Деталі важливі, містер Холмс! Я пішов сюди, щоб захопити всю банду на гарячому…
- Один і без зброї. Я казав - ви не дуже розумний, як для детектива, Хогс!
- У мене був револьвер!
- Запальничка!
- Ні! В шафі в спальні був справжній револьвер!
- Але до спальні ви не дійшли.
- Так! Бо отримав по голові! Але все ж таки я перший…
- Бо головою - треба думати, а не отримувати по ній, містере Хогс!
- На що ви натякаєте, містере Холмс?!
- Хлопці, ви такі кумедні, - втомлено сказав Сашко. - Але ж нам треба якось вибиратися звідси, поки не з’явилися інші члени банди.



Тетяна Юр'єва

Відредаговано: 30.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись