Чотири кроки до початку (шерлокіана)

Розмір шрифту: - +

IV. 18. Постріл в пітьму

Постріл в пітьму

Детективи замовкли, але пропалювати один одного обуреними поглядами не припинили. Сашко подумки знову згадав незлим тихим словом Посередника, який підступно підкинув йому цей дитячий садок на прогулянці, і спитав:
- Що будемо робити з цими двома? - він кивнув на Біллі і його старшого товариша.
- Зв’яжемо, - не довго думаючи, відповів Хогс. - Вартуйте їх, а я піднімусь на гору і викликаю поліцію. Ми тут гарненьку справу для них розкрили.
- Ми?! - неабияк обурився Кирило. - Оце так маєш!
Біллі розридався в голос, а волоцюга, обравши слушну мить, кинувся на Хогса, звалив його з ніг, та миттю зник в глибині тунелю.
- Стій! - заволав Кирило, хапаючись за револьвер, але було пізню. - От бачите, що ви наробили, Хогсе! - обурився він. - Ви хоч щось можете зробити нормально?!
Хогс піднявся, обтрусив одяг, та хмуро відповів:
- Це через те, що ви весь час вихваляєтеся, Холмс! А це неабияк нервує.
- Ні, ти чув? - Кирило повернувся до Сашка. - Я його нервую, виявляється! А я вважав, що рятую.
- Чув. Припиніть вже, обоє! - гарикнув Сашко. - Через ваші дурні сварки вся справа йде шкереберть! Свідка ви вже проґавили. То може відпустите і малого?
- Особисто я - згодний, Кирило опустив зброю. - Я б його відпустив під три чорти! Пограбування відкладається на невизначений час, бо той волоцюга точно попередить своїх подільників. До речі, готовий укласти парі на пляшку гарного віскі, що той, хто за цим стоїть, працює на будівництві метрополітену. І він там велика шишка. Що скажете, Хогсе?
- Приймаю парі, - жваво відгукнувся той. - Думаю, ця банда грабіжників просто втерлася в довіру керівництву і найнялася звичайними робітниками.
- І хто ж це? - поцікавився Сашко.
- Гадки не маю! - одночасно відповіли обидва детективи.
- Але я з’ясую! - додав Кирило.
- Ні, я з’ясую першим, - заперечив Хогс.
- Ви нестерпні! Обидва! - обурився Сашко.
- Я можу йти? - боязко спитав Біллі.
- Ти можеш бігти, поки я не навісив тобі копняків для швидкості, - розсердився Хогс.
Хлопчина підхопився на ноги і теж зник у пітьмі тунелю. Кирило, Хогс і Сашко залишилися на самоті.
- Ходімо, - кивнув Кирило. - Треба підніматися нагору, в будинок, і викликати нарешті поліцію. Думаю, офіційне розслідування «Скотланд Ярд» поставить крапку в нашому парі, Хогс.
- Підтримую, - кивнув той.
Хогс, незадоволено потираючи потилицю, яка ще свербіла після невдалою спроби самотужки затримати банду грабіжників, пішов вперед.
Кирило і Сашко йшли трохи позаду, тримаючи зброю напоготові.
- Власне, - тихо сказав Сашко, - тут вже все зрозуміло, генію, чи не так?
- Що саме тобі зрозуміло? - розсіяно відгукнувся Кирило.
- Я маю на увазі, що цю справу розкрито, - Сашко трохи розсердився на його демонстративну нетямущість.
- Я б так не сказав. І я, і я Хогс, виказали декілька припущень. Деякі з них підтвердились, деякі - ще під питанням.
- До речі, як ви знали про сторожа музею Мадам Тюссо, Холмс? - спитав Хогс, що мимоволі прислухався до їхньої розмови.
- Постріл в пітьму! - Кирило був явно задоволений питанням. - Коли я почув про дивно одягненого привида, то логічно припустив, що одяг може бути театральним, або музейним, реквізитом. А коли почув про музей воскових фігур, який нещодавно переїхав на вашу вулицю…
- Але чому саме - сторож?
- Чесно кажучи, це перше, що спадає на думку. Це міг бути будь-який працівник музею. Але на такі авантюри зазвичай погоджуються люди низького соціального статусу - як отой ваш хлопчик Біллі…
- Зрозуміло. Так би й сказали, що навмання!
- Ні, то була дедукція.
 



Тетяна Юр'єва

Відредаговано: 30.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись