Чотири кроки до початку (шерлокіана)

Розмір шрифту: - +

IV. 23. Чи впевнений ти?

Чи впевнений ти?

Поїзд майже беззвучно підійшов до перону. Кирило, що сидів на лавці, стиснувши долонями скроні, підняв голову. Поїзд зупинився, двері з тихим шипінням відчинилися, і з них таким прожогом вискочив Сашко, ніби за ними гналися всі демони пекла. Але за ним ніхто не слідував, навіть Посередник.
- Бісова машина! - випалив Сашко. - Радий, що ти тут.
- А де мені ще бути? - меланхолійно запитав Кирило. - Ти ж зник. Йшов за мною слідом, а потім раптово зник. Ви що всі змовилися сьогодні?! Зникати, я маю на увазі… І що це за… - він махнув рукою в бік поїзду, добираючи слова.
- Це - бісова машина, - з натиском повторив Сашко. - Воно навіть на стоп-кран якось дивно реагує. Не зупинилося, а поїхало в інший бік.
- Воно? - підняв брови Кирило.
- Поїзд, - пояснив Сашко. - В сенсі - машина… 
- А-а…
Вони замовчали. І це мовчання між ними кожної миті ставало все більш напруженим.
- Я не думав, що побачу тебе знову, - нарешті порушив тишу Кирило.
- Чому ж тоді прийшов? - резонно запитав Сашко. - Я теж не думав, що знайду тебе тут. Думав, ти вже розвив омріяну бурхливу діяльність разом із слідчими «Скотланд Ярда».
- Ще встигну, - буркнув Кирило.
- Тобто, повертатися додому ти не плануєш, - підсумував Сашко. - І не планував.
- Чому я? - замість відповіді спитав Кирило. - Я все думаю, чому Посередник обрав саме мене? Навіщо були всі ці складнощі з переміщеннями у часі? Невже не можна було взяти того самого Хогса і за одну-дві справі зробити з нього більш-менш пристойного детектива?
- Я ж із самого початку питаю тебе, чи замислювався ти, чому він до нас причепився?
- Звичайно ж замислювався! - Кирило підскочив і забігав по перону, розмахуючи руками. Сашко дещо втомлено спостерігав за його хаотичним переміщенням. - Вся справа в тому, що він казав. Чорт! Він же казав! Він повторював це знову і знову!
- Що саме? - спитав Вартовий.
Кирило зупинився, переможно дивлячись на друга:
- Історія нелінійна! - випалив він.
- Що, вибач? - перепитав Сашко.
- Історія - нелінійна! - розсміявся Кирило. - А я - ідіот!
- Дуже самокритично! А головне - зрозуміло.
Кирило знову почав бігати туди-сюди.
- Я знаю все наперед. Ну, майже все… Він творить часову петлю для гарантованого результату. І це - безпрограшний варіант!
- А ти в цю петлю покірно встромив власну шию, - не втримався Сашко. - Так виходить, генію? Я правий?
Кирило знову зупинився.
- Їдь, - коротко наказав він.
- Що? - не зрозумів Сашко.
- Їдь звідси! Прямо зараз! - він махнув рукою в бік відкритих дверей поїзду, що тихо, немов справжній привид, чекав біля перону.
- Ти впевнений? - тихо спитав Сашко.
- Це все не по тобі, - з гіркотою сказав Кирило. - Я ж бачу! Тебе дратують ці пригоди, отже, не силуй себе, тим більше, заради мене… - тихо додав він. - Потяг відвезе тебе додому. Посередник потурбувався про транспорт. 
- Я питаю, чи впевнений ти, що можеш вирішувати за мене? - підвищив голос Сашко. - Посередник сьогодні вже спробував. 
- І що? - Холмогоров з цікавістю підняв голову.
- Був вимушений розтанути у повітрі з розбитою пикою.
- Ти відгамселив Посередника?! - здається, детектив був у захваті. - Та ти просто звір!
- Ти дуже близький до того, щоб повторити його вдачу!
- Ну, танути в повітрі я точно не збираюся, - засміявся Кирило. - До речі, про привидів, - він знову махнув рукою у бік потягу. - Ось він - справжній привид метрополітену.
І, відповідаючи на не виказане питання Сашка, додав:
- Всьому іншому я знайшов пояснення. А тут, навіть не знаю, що воно є. Поки що - не знаю. А я не люблю не знати, - він звів брови, - Але я це обов’язково з’ясую! - в світлих очах заграли знайомі вогники. І Сашко з тугою подумав, що Посередник, навіть побитий, і тут примудрився підкинути йому неприємностей. 



Тетяна Юр'єва

Відредаговано: 30.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись