Чотири кроки до початку (шерлокіана)

Розмір шрифту: - +

IV. 24. Час бути Шерлоком Холмсом!

Час  бути Шерлоком Холмсом!

- А я думав, що справжній привид, на якого тебе впіймав Посередник - це той бідолашний сторож музею мадам Тюссо, - сказав Сашко. - Як ти все ж таки здогадався? 
- Це було не складно, - знизав плечима Кирило. - Чесно кажучи, я був в цьому впевнений вже у кав’ярні, де ми розглядали мапу. Але впіймали нас, підкреслюю - нас, а не мене… Так, не треба зітхати так тяжко, доктор Вартовий!  Проте, впіймали нас не на Террі Вільямса, а на його діда.
- Це як?! - очманів Сашко.
- Дуже просто! Цей привид, тобто сторож, він рідний дід Террі Вільямса, якого вб’ють в тому ж самому будинку через п’ятдесят з гаком років! - Кирило виглядав дуже задоволеним. - Ось так, почнеш вивчати фамільні портрети і повіриш у переселення душ та іншу потойбічну маячню!
- Звідки ти знаєш?
- Буду відвертим, я не зразу побіг тебе шукати, - потупився детектив. - Спочатку ми з Хогсом піднялися до будинку, коли туди вже прибули полісмени. Уяви, Хогс виявився не таким вже й бовдуром! І перед тим, як один поперся в ніч у будинок з привидами, все ж таки повідомив фараонів. Моя здогадка про сторожа припала йому до душі, і він вмовив слідчого «Скотланд Ярду» нанести візит в музей, добре, що той недалеко. Ну і як тільки я побачив того сторожа…
- Ти все зрозумів, - закінчив за нього Сашко. - Гарно нас Посередник взув! 
- Так, - розсміявся Кирило. - «Ви б зацікавилися такою справою, пане Холмогоров?» - передражнив він Посередника. - А насправді - тут відбулося банальне пограбування банку!
- Майже відбулося! - виправив його Сашко. - Сподіваюсь, нерухомість Хогса тепер в безпеці. - До речі, а чого в цей будинок поліз Террі Вільямс? Тобто, полізе через півстоліття?
- Хто ж його знає! - стенув плечима Кирило. - Може, сімейна традиція вабила його до порушення закону, а може, дід розповів йому про банк і майже закінчений підземний хід до нього.
- Друге більш ймовірне, - кивнув Сашко. - Пробач, але не довіряю я сімейним традиціям. - Він зітхнув. - Проте, давай вже повернемося до нашої справи, Кирило.
Кирило підібрався, як і завжди, коли Сашко кликав його на ім’я, а не «пацан» або «бовдур». 
- Послухай, ти не повинен…
- Припини вказувати мені, що я повинен, а що - не повинен! - обірвав його Сашко. - А ось ти геть не помічаєш того, що під самісіньким твоїм носом! Соромно, детективе! - він вказав на поїзд, що, як справжній привид, продовжував сумирно стояти біля перону.
- Чого я не помітив? - розгубився Кирило.
- Ти геть сліпий?
- Та що?! Кажи вже!
- Він зачинив двері!
- Дідько! - Кирило схопився, підскочив до дверей і грюкнув в них кулаком, але марно. - Чого ти іржеш?! Це був твій останній шанс повернутися!
- Куди, пацан?! Куди я, по-твоєму, можу повернутися?! - Сашко дійсно іржав. Сміявся так, що аж заходився. 
- Так, ну… Додому ж! - розгублено і навіть перелякано сказав Кирило.
- Справді? - Сашко витяг з кишені хогсовий дерстокер і кинув його детективу. - Вдягай!
- Навіщо?
- Слухай, я знаю тебе не перший день і я бачу, що ти не відступишся. І не Посередник в цьому винний, хоч він і справедливо отримав по пиці. Ти хочеш бути першим, ти хочеш бути - найкращим.
- Це погано? - пригнічено спитав Кирило.
- Не знаю, - чесно визнав Сашко. - Часом це бісить…
- Але?
- Що?
- В твоїй останній фразі міститься чітко виражене «але», - сумно посміхнувся Кирило.
- Але - закінчуй вже! Оці свої проникні дедукції, - геть розсердився Сашко. - Просто вдягни той клятий дерстокер! 
- Та навіщо?!
- Бо час бути Шерлоком Холмсом! Все давно вирішено. І все вирішив ти, саме - ти! І не роби такі нещасні очі, на мене це не діє! Он диви! - Сашко махнув рукою в бік поїзда. - Він поїхав! Немає зворотного шляху!
Кирило здивовано посміхнувся і натягнув історичного капелюха на непокірні кучері.
- Я що, дійсно схожий на Шерлока Холмса?
Сашко окинув критичним поглядом довжелезну постать друга:
- Ні, ти не схожий... Ти він і є! 
Подумав і додав: 
- І тільки спробуй не впоратися!!!

Щиро дякую всім, хто дочитав до фіналу! Якщо вам сподобалася ця історія, будь ласка, підпишиться на сторінку автора!



Тетяна Юр'єва

Відредаговано: 30.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись