Чотири кроки до початку (шерлокіана)

Розмір шрифту: - +

І. 4. Просто знайдіть замовника

Київ 1911-й рік


- Кави? Чи може пива?
Я кліпнув очима і нарешті зробив свій перший подих після… хм… смерті. Ми з Посередником сиділи у кав’ярні на відкритій веранді у парку. А за сусідніми столами…
- Не витріщайтеся, - зашипів він, мов розсерджений кіт.
- Я ніколи ще не бачив дам у кринолінах, - пошепки вибачився я, несила відірвати очі від публіки, що нас оточувала. Це що, якийсь карнавал? Де ми?
- Скільки ви ще будете задавати свої тупі питання, Шерлоку? - також пошепки обурився він.
- Вибачте, слухаю, - я взяв зі столу чашку кави, і обережно зробив перший ковток. Принаймні, я можу пити.
- Але не їсти.
Він що, підслуховує мої думки?
- Ні, вони ярко горять у вас на лобі, хлопче! - Він із задоволенням відкусив від пиріжка, що лежав перед ним на тарілці. - Ви ж пам’ятаєте, що Шерлок Холмс ніколи не їсть, коли розплутує справу?
- Я б з’їв…
- Нажаль, посмертя має свої незручні боки, - він розвів руками, - тож маєте мотив якнайшвидше розкрити справу.
Цього разу руками розвів вже я. Він був правий. Халепа, в яку я примудрився вскочити, схоже мала тільки одні двері до виходу. 
Теплий літній вітерець тріпав моє волосся, я його відчував, тут я був живий. Але розумів, що довго таким не пробуду, якщо не впораюся із завданням Посередника.
- Отже, ми в Києві, - вів далі Посередник, ретельно розжувавши шматочок пиріжка і запивши його кавою. - Сьогодні тридцяте серпня 1911 року, - він очікувально замовк, дивлячись на мене.
Але я міг тільки кліпати очима.
- Ви зовсім не вчили історії, юначе? Що відбулося першого вересня 1911 року в Києві?
- Я хімік, я її стер, - роздратовано буркнув я, бо дійсно анічогісінько не пам’ятав про цей історичний період.
- Стер, зрозуміло… - він знов апетитно відкусив від пиріжка. Я мало слиною не вдавився. - Цього дня, точніше, для нас з вами - це буде післязавтра, у Оперному Театрі вб’ють прем’єр-міністра Російської Імперії Петра Столипіна.
- Хіба вбивцю не застрелили на місці?
- То ж ви не все стерли, Шерлоку?
- Майже, - я з насолодою проковтнув каву. Хоч щось мені можна в цьому бісовому посмерті. Крім загадок сторічної давнини, звичайно ж. - То що я повинен розслідувати? Є труп, але є і вбивця.
- Не все так просто. Мого клієнта цікавить замовник.
- О! То це ще й замовне вбивство.
- Ви ж не думаєте, юначе, що прем’єр-міністрів вбивають просто так! 
Якийсь поважний пан з підозрою обернувся на його голос. Посередник повторив вже значно тихіше:
- Звичайно, є замовник. Якщо ви його вирахуєте, Шерлоку, я буду вважати нашу угоду виконаною.
- Гаразд, спробую, - власне, я вже ступив на слизьку стезю приватного детектива. - Ви дасте мені хоч якусь інформацію?
- Тільки ту, яка наразі є у тутешньої поліції, - занадто швидко відповів він. Я ледь не пожалкував, що ніколи не цікавився історією, бо тоді знав би набагато більше.
- Боїтеся, що я можу змінити події, що вже відбулися, коли буду знати більше?
- Гарна дедукція! - похвалив він дещо іронічно. - Але, якщо серйозно, юначе, все, що вам потрібно знати, це те, що історія - річ нелінійна. І досить з вас цих заумних теорій. Розслідуйте справу.
- А якщо я зрозумію, що можу попередити вбивство?
- Таких подвигів від вас не жадають. Просто знайдіть замовника.



Тетяна Юр'єва

Відредаговано: 22.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись