Діалоги з Монстром

Розмір шрифту: - +

Діалог четвертий

Бен Смітт помирав. Його розв'язали, зіштовхнули із стільця на підлогу, підлога приємно холодила. Від болю піднялася температура, спочатку тортури викликали блювотний рефлекс, тепер удари сприймалися наче м'які поштовхи, тіло відчувалося мішком набитим ватою. Дивно, Удав ніби дивився зі сторони і аналізував те, що відбувається, наче відбувається це не з ним. Простежував потік подій, як до такого дійшло, і кому це потрібно, досліджував свій стан і розумів, що гірше не поламані ноги і пальці, а внутрішня кровотеча.

 

Бен розумів російську мову - кат обіцяв що буде гірше, та певне перестарався з першою фазою катування. До другої фази замучений англієць не доживе, це навіть тішило. Його знову облили крижаною водою зі шланга, це подіяло як знеболювання.

 

Весь час Удав відчував пильний погляд жадібної до крові і муки істоти. Цим страшним спостерігачем був міністр безпеки Джеймс Нільсе. Міністр приїхав не тільки на полювання. Він приїхав задовольнитися помстою. Зарозумілий Бен Смітт ігнорував владу, зневажав високопоставлених чиновників, тому що у міністрів і президентів немає такої форми допуску до секретів світу, як у Бена Смітта. Для Джеймса Нільсе приниженям було саме існування начальника відділу Артефактів. Тому він організував викрадення містера Смітта і його інопланетних вихованців, вирішив, що база Яматао підійде для того, щоб приховати сліди злочину проти вищої влади.

Бен Смітт усміхнувся, не пощастило міністру, надто швидко російський кат впорався зі своєю роботою.

 

У катівню дихнуло вітром. Не протяг, не технічний подих вентилятора, справжній вітер, товариш мандрівників і мислителів, брат драконів. Бен Смітт розсміявся здогадці і відкрив очі.

За спиною ката немов величезна чорнильна пляма, розплився портал, наче мгла зі світу вічної ночі. З порталу вискочили швидкі та легкі Апсу і Тіамат.

 

Тіа сіла на підлогу біля Удава, обняла його за плечі, її маленькі руки замерехтіли, і це мерехтіння зцілювало понівечене тіло Бена. 

- Ні, ти помилився, сьогодні ти не помреш, - шепотіла Тіамат Бену Смітту, - не тут і не зараз.

 

Кат кинувся було захищати результати своєї праці, Апсу його вдарив. Без своїх вивертів і кидків, а злостиво, кулаком у обличчя. Кат ліг на мокру заляпану кров'ю підлогу.

 

Апсу кинув короткий погляд на Удава, посміхнувся. З металевим лязгом у катівні відчинилися бійниці, гуркотливо полився дощ із свинцю і сталі. Тіамат тільки міцніше обняла Удава. Бен Смітт побачив, що кулі відлітають від силового поля, подумав, що, мабуть, можливості його неземних друзів неймовірні. І він ніколи не дізнається, на що ці двоє насправді здатні. Апсу підняв руки до куленепробивного скла, воно розлетілося блискучим пилом, і древній бог стрибнув до оглядової кімнати. Стрілянина припинилася. Спрацював протокол безпеки спостерігачів.

 

В оглядовій були оператор, який записував те, що відбувається, і замовник катівської роботи, міністр внутрішньої безпеки США Джеймс Нільсе. 

Молодий оператор, худий і високий, згорблений від сидіння за пультом сержант, заховався під стіл. Американський міністр стояв посеред кімнати розгублено кліпаючи очима.

- Добридень, пане міністре, - сказав Апсу Джеймсу Нільсе, - ваша кар'єра закінчилася.

- Щеня дурне, - прошипів міністр. Він відступав назад, поки не наткнувся на стіну, - Ти не можеш! Це порушить усі домовленості!

- Та які домовленості, пане міністре? - оксамитовий голос Апсу гіпнотизував пана Нільсе, вселяючи жах та почуття безпорадності, - які у мене можуть бути домовленості з тобою - лялько? Коли твій ляльковод дізнається, що ти хотів убити містера Смітта, він знайде тобі ката набагато вправнішого, ніж цей бовдур, - Апсу показав на величезного ката, який все ще лежав на підлозі.

 

- Це непорозуміння, ти не розумієш, дурний прибулець! - вигукнув міністр.

За спиною міністра відкрилася чорна діра порталу, Апсу штовхнув у темряву переходу вже колишнього міністра безпеки.

- Нехай твоє начальство з тобою розбирається, придурок, - мовив стиха Апсу. 

 

Двері у катівню відчинилися, вбігла жінка-полковник. Побачивши Бена Смітта, вона закрила собі рота руками, щоб не закричати, очі її наповнилися сльозами. Жінка впала на коліна поруч з Удавом схопила його руку.

- Обережно, - попередила Тіамат, - пальці ще не відновилися.

- Бен, - прошепотіла жінка і розплакалася. Обличчя Удава ще було у синцях і порізах. Він розглядав русяву жінку, високу, струнку, слав'янську красуню, наче не міг повірити власним очам.

 

Апсу повідомив:

- Кавалерія прибула.

 

До кімнати увірвалося кілька озброєних солдат. Полковник дещо істерично наказала їм не стріляти.

- Надя, - прошепотів Удав усміхаючись.

- Вибач, вибач мене, Бене, ця безглузда гра у шпигунів, - вона заплакала, закриваючи обличчя руками. Занепокоєно запитала у Тіамат:

- Дівчинка, ви цілителька? Він буде жити?

- Так, він буде жити, - відповіла давня.



Марк Алл

Відредаговано: 21.01.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись