Діалоги з Прибульцем

Розмір шрифту: - +

Діалог одинадцятий

Кларк хотів продовжити розмову, але присутність сержанта Вілсон стримало психолога.

Пиво сержант простягнула Алексу, але службовець бази п'ятдесят один, віддав баночку Апсу.

Сержант Вілсон запропонувала:

- Там ще є пиво, на жаль, безалкогольне і музика. Якщо ви відчуваєте себе тут чужими, то я вас запрошую, ви мої особисті гості.

Апсу відкрив пиво, баночка пшикнула піна поповзла вниз, поширюючи пивний запах. Алекс подивився на Кларка, Кларк - на Апсу.

- Ходімо, - погодився древній бог, - не можна відмовляти чарівному сержанту. Авжеж ж, Алексе? - прибулець усміхався немов хлопчисько. Алекс кивнув головою і з захопленням подивився на дівчину, погодився:

- Ми ваші гості.

Вона показала рукою на натовп біля невисокого подіуму, складеного з якихось деталей. Там грали веселу музику трійко музикантів, один - на синтезаторі, другий - на гітарі третій - на скрипці. Був ще й барабанщик, але за натовпом його не видно.

 

Апсу зовсім засумував. Кларк захопився тим що його оточувало. Алекс захопився сержантом зі смаглявою шкірою, чорними кучерями, заплетеними в тугий вузол на потилиці і темними очима, підведеними косметикою, у межах дозволеного. Вона полонила його жіночними формами та веселою посмішкою. У юнака з карпатських гір так мало було подібних вільних пригод, що він занурився у романтику з головою, забувши про роботу.

Грали і співали матроси гарно, весело, запально. Багато слухачів пританцьовували. Кларк знайшов ящики з безалкогольним пивом. Апсу, допивши пиво зі своєї банки, прорік:

- Добре тут у них.

- А чому ти сумуєш? Не вмієш радіти, коли тверезий? - жартував Кларк..

- Ні, - посміхнувся сумно прибулець, - додому хочу, на свій корабель. Це у вас називається туга по дому.

- Твій корабель - твій дім? - здивувався Кларк, - а я уявляв собі незвичайної краси зелену планету, такий собі рай, а ти кажеш, що твій дім - військовий корабель.

- Є й планети. Зелені, сині, крижані, вогняні ... Їх багато, і на кораблі можна потрапити куди завгодно.

- Але ж ти можеш літати у космосі без корабля? На своїх крилах? Ти говорив, - підбурював до відвертих відповідей Кларк.

- Можу, це теж прекрасно, - Апсу подивився на синє небо.

- Але з кораблем ти як равлик з будиночком, - Кларк нагадував дитину що любить безкінечно задавати питання, - А як швидше - на крилах чи на кораблі?

- Швидше портал, - жартома відповів Апсу.

- А ось зараз, ти можеш перетворитися на дракона і злетіти у космос?

- Удав не оцінить такий спектакль, - розсміявся древній бог, його погляд затримався на Алексі, який вже взяв за руку сержанта Вілсон. Він також зауважив чотирьох високих кремезних чоловіків у червоних футболках, зброярів, які підходили до парочки з усіх боків, немов загоничі, - Люди і пристрасті? - зітхнув Апсу.

Кларк озирнувся, подивився туди, куди дивився Апсу, ледь не захлинувся пивом:

- Три на три? -  оцінив протистояння сил Кларк.

Апсу підвівся, кинув порожню баночку до кошика і підійшов до Алекса та сержанта Вілсон з протилежного від зброярів боку. Кларк тримався поруч, він, звичайно, згадав, як його викрадали, і свої невмілі спроби відбиватися. Але сподівався, що бійки не буде. Десяток матросів спостерігали за Апсу, щоб не сталося нічого такого, що могло оце, ось трапитися.

- Тереза, ти порушуєш статут, - вишкірився наймолодший, червонощокий, кремезний блондин з потужними м'язами важкоатлета, чи зброяра на авіаносці, - Секс на кораблі заборонений, - розсміявся він, товариші його підтримали. Гучний сміх викликав інтерес натовпу, музиканти припинили грати, і поки не починали наступну мелодію, чекаючи вистави. Поки ніхто не втручався і не намагався заспокоїти зброярів. Усі вважали що сержант Марк Майколсон правий і ніхто не збирався заступатися за чужинців, особливо, коли порушувалися правила.

Тереза, була дівчиною бойовою, з корабельної еліти, стояла на вахті в рубці. Але у вільний від вахти час вона заповзято тренувалася. Алекс їй здавався тендітним та беззахисним, тому вона готова була його захищати.

- Хіба гостинність заборонено? - запитала вона, виходячи вперед Алекса, прикриваючи його.

- З гостями за руку не тримаються, - вишкірився жорстко Марк Майколсон. Друзі підтримали його засуджуючи поглядами Терезу.

- Ви з глузду з'їхали! Де це сказано, що не можна розмовляти з гостями? За руку триматися, чи не триматися? - Тереза войовничо вперла маленькі руки у боки, - ти ревнуєш, Марк? Тоді ти сам порушуєш статут!

Алекс сірими очиськами спостерігав з подивом, але без страху, за суперечкою. Апсу і Кларк стояли за його спиною, немов звичайні глядачі, поки не втручалися. Обговорювали подумки фізичні характеристики агресорів.

«Цей червонопикий сильний, але невмілий і повільний», - розмірковував Апсу.

 «Але б'є сильно», - припустив Кларк.

 «Поки він розвернеться, поки розпочне свій удар з кінцевої точки, швидше за все, з далекої амплітуди - можна буде сигарету встигнути розкурити», - іронічно усміхався Апсу.

«Чому з далекої амплітуди? Це як?» - цікавився Кларк.

«Тому що звик у побутових бійках бити з замахом, як у дитинстві», - пояснив Апсу.

 «А як потрібно бити?»

 «Коротко та боляче», - відповів Апсу. У цей час Марк навис над Терезою, пропалюючи очима тонке, ледь чи не дівоче обличчя юного Алекса.

«Ти диви, наш хлопчик-шпигун, або сміливий, або дурний, хоча він не дурний» - посміхався Апсу.

 «Ми ж його будемо захищати?» - занепокоївся Кларк.

 «Так ось солдатиків набігло, не дозволять», - розчарувався древній бог, наче йому хотілося побитися. 

Тереза заволала до Марка:



Марк Алл

Відредаговано: 15.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись