Діалоги з Прибульцем

Розмір шрифту: - +

Діалог дванадцятий

- Ти можеш перейняти знання чи навички у знаючої людини, чи ти вчився грати на скрипці? - Кларк ніяк не міг вгамуватися стосовно скрипки.

- Я вчився у старого скрипаля, - відповідав Апсу, знизуючи плечима.

Троє гостей авіаносця сиділи у загальній їдальні, там було просторо. Хоч стелі були відносно низькими, зате площа кількох залів, була великою.

На палубі тренування по запуску літаків, ангар переповнений службовцями. Нижні палуби відкриті і Удав попросив туди не ходити. А ось їдальня наразі бала вільна від людей, якщо не рахувати, сотню матросів, офіцерів і різнобарвних спеціалістів.

Поклавши на тарілки їжу із щедрого та різноманітного матроського раціону, чужинці очікували прибуття гелікоптера. Апсу та Кларк розмовляли, Алекс уважно слухав. Більшість розповідей Апсу сприймались юнаком, як казка.

- Цей старий скрипаль був відлюдником на покинутому астероїді? - поетично фантазував романтик Кларк. 

Апсу сміявся:

- Ні, все не так драматично, він був біженцем, ми врятували його велику родину, він на знак подяки навчив мене грати на скрипці.

- Це більш драматично, - Кларк вже уявив собі картину, де руйнується планета, а посеред хаосу старий зі скрипкою, стоячи на уламку своєї планети простягає руки до дискового блискучого корабля рятувальників, - Розкажеш?

До зали, де сиділи гості авіаносця, увійшли знайомі зброярі. Марк зауважив чужинців, і, замість того, щоб йти до полиць з їжею, попрямував прямо до столу, за яким так привільно розташувалися дратівливі суб'єкти. Алекс не бачив зброярів, він сидів спиною до них. Кларк був захоплений грою питання-відповідь. Апсу не подав виду, що бачить небезпечних людей, спокійно пив апельсиновий сік. Але Кларк, який не міг читати думки Апсу, все ж навчився читати його емоції, тому він озирнувся, побачив перед собою червону футболку, відчув запах поту, підхопився.

Марк з усмішкою підхопив довге волосся Апсу. Той продовжував сидіти, наче нічого й не відбувалося. Алекс, вважав себе причиною конфлікту, хотів було заступитися за прибульця, але його немов зв'язало невидимими мотузками, м'яко, та міцно, навіть мову відняло. Очі Апсу посвітлішали, райдужна оболонка змінювала колір на жовтий, зіниці стали вертикальним. Алекс не повірив своїм очам. Він чув про перевертнів. Ще у рідних горах, йому дід, або, як він його кликав, «дідо», розповідав, що є люди, які можуть змінюватись на звірів. Але то велика таємниця. Тільки хіба сучасна людина може у таке повірити? Втім, у телепатію також не вірять, а він, Алекс, володіє цим даром. Він навіть бачив, як дівчина, яку тримали на базі п'ятдесят одна, літала, чи, як правильно сказати, левітувала, але це була ткож таємниця. Як і присутність на Землі прибульця, того самого, який сидів зараз навпроти нього, Алекса Олеся, і не дозволяв йому поворухнутися. Алекс розлютився.

Марк розглядав хвилясте чорне волосся Апсу, тримаючи пасмо великою жилавою рукою з кривими, неодноразово поламаними у бійках і роботі, пальцями.

- Доброго дня, - привітався з чоловіками Кларк, - ви хочете поговорити?

- Ні, - вишкірився Марк, - ми хотіли надерти вам ваші цивільні дупи, і трохи підстригти цьому патли.

Апсу криво посміхнувся.

- Але ж ми нічого поганого вам не зробили? - щиро здивувався Кларк.

Марк випустив волосся Апсу, і схопив Кларка за комір светра.

Апсу стиха мовив:

- Неправильний початок розмови з агресором призводить до не тривалої у даному випадку бійки з руйнівними наслідками. Удав буде сердитись.

Алекс відчув, як дивний параліч минув. Марк вдарив Кларка, Кларк вдарив Марка, інші здоровані хотіли було накинутись на чужинців. Але Апсу схопився на ноги, перехопив Марка, немов той нічого не важив, гепнув його твердою головою у стіл, так, що стіл тріснув та перекинувся. Апсу вже стояв посеред створеного в мить безладу, віч-на-віч з черговим претендентом на каліцтво.

- Відставити! - почувся крик начальника служби безпеки авіаносця. Начальник служби безпеки був низькорослим худеньким, але за ним стояв загін кремезних бійців. За наказом зупинитися надійшло розпорядження, - Винуватців бійки заарештувати. Гостей супроводити у їх каюту. Я повідомлю містеру Смітту, нехай розбирається.

- Але ми не винні, - обурився Алекс, який начебто повинен був забезпечувати порядок.

- Я знаю, - повідомив начальник служби безпеки, - але щоб уникнути заворушень прошу вас не виходити з каюти до прибуття вашого гвинтокрила.

- Годину сидіти у тісній каюті? - обурився Кларк.

- Ні гелікоптер прилетів вже, - у їдальню зайшов Удав, - заберіть речі і йдіть на палубу, транспорт чекає. Я сподівався, ви зможете згасити агресію у цих людях, а вам закортіло екстриму, панове екстрасенси?

- Та вони надто агресивні, - знизав плечима Кларк, тримаючись за щоку, - мабуть, тривале утримання, та надмірність тестостерону.

Марк встав, його хитало та нудило. Двоє зі служби безпеки підхопили його під руки. Зброяр подивився на Апсу з подивом:

- Що ти, чорти забирай, таке?

- Цього до медиків, - розпорядився начальник служби безпеки авіаносця.

- Я здається приклав його надто сильно, - древній бог навіть засмутився.

- Апсу? - звернувся Удав до прибульця.

- А? - Апсу стрепенувся.

- На базі п'ятдесят один теж будеш приймати усі запропоновані бійки? Тоді я попрошу військових задіяти тебе як вчителя бойових мистецтв?

Апсу зкуйовдив волосся на потилиці. Відповів:

- Хочеш продемонструвати персоналу силу, щоб побоювалися запропонувати мені побитися.

- Збирайтеся, ми залишаємо корабель, а це тобі від капітана, - Удав простягнув Апсу бляшанку зі справжнім пивом.

- А чому тільки йому? - засмутився Кларк. 

Апсу з глузуванням відповів:

- Ось коли ти прилетиш на чужу планету, потрапиш на військовий корабель і потоваришуєш із капітаном інопланетного корабля, він теж подарує тобі пляшку або банку зі спиртним.



Марк Алл

Відредаговано: 15.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись