Діалоги з Прибульцем

Розмір шрифту: - +

Діалог двадцять третій

Гвинтокрил із зони п'ятдесят один завис вночі над темними джунглями середньої Африки. Ніч безмісячна. Хмари густі. Вертоліт на торсіоному двигуні, втягнувши гвинти, безшумно висів над нескінченними, темним, тропічним лісом.

Вовк, солдат з групи Альфа, визирнув у відкритий люк, понюхав повітря, ніздрі його розширились, очі - закриті. Вовк був дивним, дуже тихим, невисоким, сутулим, Говорили - йому близько сорока, але виглядав він на двадцять, дуже симпатичний завжди мовчав і посміхався. Говорили, що років двадцять він провів на нижніх рівнях бази п'ятдесят один, і, перш ніж бути зарахованим до групи Альфа, ніколи нижні рівні не покидав. Та багато чого говорили про Вовка. Але те, що Вовк - перевертень, було правдою, хоча повністю у звіра він перекидатися не міг, мав здатність до часткової  трансформації. Вночі бачив як у день, мав надзвичайний слух і як звір розрізняв запахи. Бігти міг довго і швидко. Мав звірячу реакцію. Хоча у тренуваннях з Апсу Вовк не брав участі, але з цікавістю спостерігав. У перевертня групи Альфа була своя програма тренувань.

Вовк озирнувся до своїх товаришів, посміхнувся. Це означало - ніякої небезпеки він не відчуває, можна стрибати туди, вниз.

Солдати піднялися, поправили ремені парашутів. Прибульці йшли замикаючими. Демон усе придивлявся до чужих, до нього тільки дійшло:

- Ви що, без парашутів? Чи з нами не йдете?

Апсу скуйовдив волосся на потилиці:

- Йдемо. Але нам не потрібні парашути.

- Ви левітацією володієте? - припустив Демон.

- І левітацією також, - відповіла Тіа з хитрою усмішкою.

Лейтенант гримнув на Демона:

- Що ти стоїш! - і теж звернув увагу на прибульців, - скаути ще й без парашутів! От чорт! Ви самі, напевно, знаєте, що робити.

Сержант махнув рукою прибульцям, вони кивнули йому, погоджуючи раніше обговорені дії.

Берсерк стрибати останнім але Апсу вказав йому на відкритий люк. Берсерк знову вилаявся і випав з гвинтокрила у темряву, лаючи Альф, сержанта і прибульців, навіть рапторів згадав, поки летів розкинувши руки у вільному польоті назустріч нескінченному килиму з дерев, а коли смикнув за кільце, обматюкав і командування.

Купол парашута не дав можливості Берсерку подивитися вгору, він знав, що гелікоптер повинен повернутися на есмінець, але де ці дивні прибульці? Якщо з криками не полетіли вниз з прискоренням, то, якось вони затрималися там, вище.

Джунглі обхопивши солдат вологою темрявою, огорнули запахами листя, гниття, різким запахом диких тварин, оглушили звуками ночі, бо пищало, кричало, ухкало усе живе, що не спало, чи було розбуджене вторгненням чужинців з так званого цивілізованого світу. За відомостями цей район джунглів абсолютно дикий, тут немає поселень, навіть тимчасових, та можна наткнутися на партизанські загони, які чинили опір новоспеченому диктатору.

Нескінченні зелені пагорби, наповнені виключно тим життям, яке люди помилково називають первісним. До людських поселень, як і до резиденції чинного диктатора, день іти.

Приземлення пройшло досить вдало, що не сподобалось Берсерку, він був фаталістом і вважав, що, якщо приземлення пройшло без інцидентів, то чекай неприємностей під час самої операції. Солдати приземлилися відносно близько один від одного. За допомогою засобів зв'язку, які були у кожного на горлі і в вухах, Альфи та котики швидко зібралися у вказаній точці. Заблукав тільки Лось. Але поряд з ним був Вовк, який вивів молодого солдата. Після приземлення солдати планували відправитися у дорогу і  йти усю ніч.

Сержант та Берсерк перерахували своїх солдатів, солдати перевірили зброю, амуніцію, засоби зв'язку, дорожні мішки. Лось розгорнув гнучкий екран-карту, випустив невеликий дрон, який перевіряв тепловізором наявність живих об'єктів, несподівано запитав:

- А ті раптори, вони холоднокровні?

- Де ці уфолюди? - запитав Берсерк, озираючись на всі боки, - мене це питання теж якось раптово зацікавив, вони консультанти, хай скажуть.

- Вони не уфолюди, - заперечив Сержант, запитав у Вовка, - де вони?

Вовк знизав плечима:

- У них немає запаху, рухаються вони дуже тихо, я їх не чую.

- Та ось вони, - Лисиця показала на прибульців, які немов з повітря сплелися поруч з нею.

- І як же вони приземлилися? Левітація? Технології? - не міг заспокоїтись Берсерк.

- Та не знаю я, - відмахнувся сержант, - сам у них запитай.

Демон підійшов до Берсерка,

- У них є крила. Були, коли вони випали з гвинтокрила.

- Суцільні монстри, - Лейтенант вказав комп'ютернику на прибульців, - хай скажуть теплокровні чи холоднокровні ті ящерки.

- Вони теплокровні, - відповів Апсу, - але тут їх немає.

- Це добре, дуже добре, - Лось згорнув екран, повідомив, що, крім великої кішки на відстані кілометра, нічого немає.

Берсерк наказав марш. Першим у зарості пірнув Демон. За ним Кабан, Вовк, Довгий, Лисиця... Групи перемішалися. Дівчина-прибулець весь час йшла попереду, час від часу зникаючи і з'являючись знову. Хлопець-прибулець тримався замикаючим.

- Вони що, солдати? - тихо запитав Берсерк у сержанта Альф.

- Говорили, що так, і поводяться відповідно, якщо не звертати увагу на патли... Навіть дуже схоже, що солдати, - відповів сержант.

- А чому вони не йдуть у колоні? - Не міг вгамуватися Берсерк.

- Тому що не йдуть, - відмахнувся Сержант, - нам краще, вони перші відчують, якщо що.

- Незвично, - знизав плечима лейтенант морських котиків.

 

Йти через тропічний ліс, досить важко. Часом Кабан, чи Вовк прорубали дорогу тесаками, це було небезпечно, та наразі велике значення мала швидкість. Може ніхто і не помітить ті просіки. Рослинність у джунглях дуже швидко відновлюється, особливо у сезон дощів. Під ранок полив дощ. Солдати промокли, не встигнувши зробити і подиху. Після дощу спека. Жартували, що після відвідування джунглів і парна не потрібна.



Марк Алл

Відредаговано: 15.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись