Діалоги з Прибульцем

Розмір шрифту: - +

Діалог двадцять четвертий

Апсу, розкуйовдив собі волосся на потилиці, розглядаючи молодого ящера відповів:

- Ти не повіриш. Я дракон.

- На Землі немає драконів, є духи драконів, - з твердою впевненістю, наче на уроці сказав ящір, але сам засумнівався у своїх словах, додав, - хоча вчитель говорить, що у космосі, Великому космосі, дракони ще є. Ти з великої космосу?

- Так, - Апсу кивнув і запитав, - Хто ваш учитель? Та людина, що вас виховала? Ти навіть умієш приховувати думки.

- Ти теж, - сказав Раптор і розсміявся, наче звичайний підліток.

Солдати забули, що стоять на відкритому просторі поруч з дорогою. Оніміли, застигли, як статуї. Берсерк не рухався, коли зовсім молодий раптор, уважно розглядав його амуніцію та торкався автомата темної лапою. Шкіра у ящерів була твердою, зморшкуватою, з візерунками, який був природним камуфляжем.

- Це справжній автомат? - запитав раптор у Берсерка. Лейтенант ледь не підскочив, та не втримався пожартував:

- Ні, іграшковий.

- Постріляти даси? - запитав ящір. Берсерк закотив очі до неба, немов благав усіх богів допомогти йому не втрачати самовладання.

Довгий нервово розсміявся, і над ситуацією і над діалогом, і просто, щоб зняти напругу, адже біля нього тупцяв ще один ящір із синім візерунком на спині.

Вовк обережно озирнувся, нарахував близько п'ятнадцяти ящерів, подумав, що якщо вони раптори нападуть, то покладуть обидві групи за декілька секунд.

- Давайте відійдемо подалі від дороги, я все поясню, - сказав ящір з червоним візерунком, він був старшим у групі, - нам знадобиться ваша допомога, а вам наша. Так сказав учитель, а він мудрий, - ящір оглянув Апсу, з усмішкою, порівняв, - як дракон.

Солдати і ящери зникли у джунглях. Лисиця торкнулася гребеня на голові раптора з синіми смужками, що йшов поруч з нею:

- Гарно.

- Він у мене ще маленький, але виросте, - Раптор соромливо посміхнувся, вказав довгим, кігтистим пальцем на старшого раптора, - ось у Крича гребінь вже дорослий, але вчитель говорить, що від розміру гребеня розумність не залежить.

Лисиця, все ще не вірячи у те, що відбувалося не могла стримати нервовий сміх, погодилася:

- Твій учитель правий, мій теж так говорив, але про іншу частину тіла, - зиркнула на свої груди. Ящір простежив за її поглядом і теж розсміявся.

- Дорослий любить, коли у людських жінок саме це виділяється, а не розум. Розумних жінок він не любить. Каже, він розумний, їм не треба. А ми вже не віримо, що він такий розумний.

- Дорослий, це ваш учитель? - поцікавилася Лисиця.

- Дорослий? Він каже, що він наш господар. Він усіма командує, він жорстокий, сам вбиває людей, і чорних і білих. Але у раптора не може бути господаря, Раптор народжується вільним - так сказав учитель. Нам не подобається, коли Дорослий вважає себе нашим господарем, тому вчитель сказав знайти вас і привести до великого будинку.

- Уявляєте, він закриває наших дівчат у клітці, поки ми у лісі охороняємо його володіння. І вчителя зовсім не випускає. Потім заганяє нас в кліток, і в патруль йдуть наші дівчата. Зовсім озвірів, - скаржився Раптор Тіа, поки вони заглиблювалися у ліс, - люди такі агресивні.

- Нічого, недовго йому над вами знущатися, - заспокоювала молодого раптора Тіа, - а хто ваш учитель?

- Старий Раптор, якого зловили люди Дорослого, у нього зуби вже не гострі, він майже не їсть м'яса, але він дуже розумний, навчив нас чути думки, сказав, що якщо ми звільнимося, він забере нас туди, де живуть такі як ми, і ніхто не буде нас ображати. Люди такі жорстокі. А там немає людей.

- Тут ти правий. А навіщо йому жінки, їх продають, чи для інших цілей? - запитувала Тіа.

- Дорослий роздає жінок солдатам, тим, яких вважає хорошими солдатами, і продає. Їх кудись відвозять. А якщо жінки не слухаються, їх закривають у клітки з нами. Вони так бояться нас, що потім слухаються, а ми ж навіть не кусалися ніколи, якщо нас не чіпати. Дорослий змушує нас бути агресивними. Запитує, навіщо нам зуби і кігті, але невже зуби і кігті - тільки щоб вбивати, ми не розуміємо.

- Зупинимося тут, - Берсерк показав жест «долоню до землі», що означало привал, - потрібно погодити подальші дії у зв'язку з обставинами, що змінилися.

Ящір з червоним візерунком, який був головним в групі, повторив слово «обставини» і захихикав, як звичайний хлопчисько. Тіамат підійшла до Апсу і ватажка групи:

- У мене дурна ідея. Що скажеш?

- Вони тут зовсім здичавіли, Міл, - сказав Апсу у відповідь на її слова, дуже добре знав сестру, щоб відразу зрозуміти про що вона думає, - і ти тут практично як білошкіра, вони не повірять.

- А сказати, що я туристка?

- Туристам тут звідки взятися, - Апсу зітхнув

Запитав у Рава, так звали старшого з ящерів:

- Вона зійде за місцеву?

- Вона не схожа, - засумнівався Рав.

- Ви з глузду з'їхали?! - заволав Берсерк, коли зрозумів, про що говорять прибульці, - ви не бачили, що вони з жінками роблять? Ти готовий сестру віддати цим виродкам?!

- Я хочу випустити тих ящерів, яких замикають у підвалі, разом ми знімемо охорону біля великого будинку, - сказав Тіа.

- Тобі, дитинко, екстриму не вистачає? - сердився Берсерк, - щоб ми всю роботу звалили на дівчинку, нехай і інопланетну.

- Шовіністи, - пшикнула Тіамат. Лисиця веселилася, а от сержант Альф теж заперечив:

- Ви що мало з людською жорстокістю стикалися? Що ти будеш робити, якщо тебе почнуть гвалтувати?

- Вб'ю претендентів, - відповіла Тіамат якось машинально, махнула тонкої рукою, - добре підемо нахрапом.

- Крізь стіни? - уїдливо запитав Демон.

- Може й так, - дражнилась Тіамат.

Кіт перевів подих:

- От і добре. Придумала тут... Ти хоч і звір, а все-таки дівчина. Так, я бачив, як ти змінюєшся у лісі. Жах.



Марк Алл

Відредаговано: 15.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись