Діалоги з Прибульцем

Розмір шрифту: - +

Діалог двадцять восьмий

Найманці Дорослого кинулися наздоганяти вантажівки. Вивели з гаражів два військових хаммера, напхалися у них. Водії гнали машини, так швидко що їх почало кидати із сторони у сторону, на розмитій дощем грунтовій дорозі. 

Але несподівано ті хаммери зупинилися, розвернулися, та поїхали геть.

Рав перший помітив, що погоня припинилась.

Близнюки зупинили вантажівки.

- Ми знову не все знаємо, - розчарувалась Тіа.

- Заведемо рапторів у підземку, і певне доведеться портал відкривати, думаю, встигнемо вчасно, - запропонував Апсу, - щось навколо не те. Неспокій якийсь.

Кричу підняв зміїну голову, наче нюхав повітря, очі його округлилися від жаху:

- Наші потрапили у пастку, - тремтячим голосом повідомив юний раптор.

- Поїхали, - Апсу зітхнув, - і дуже швидко. Ті у пастці, і ті зараз встрянуть.

- Концентроване життя у цих диких джунглях, - усміхнулася Тіамат.

Вантажівки заховали у чагарях. До шахти, добігли. Прибульці у звірячій іпостасі. Кричу і Рав розмовляли по дорозі, мріяли як було б добре вміти ставати людьми, ось так, щоб не відрізнити від справжніх. Подорожували б Полігоном, побували б у тих місцях, які вони бачили в фільмах.

Зловивши думки молодих ящерів, Апсу несподівано сказав незрозуміле:

- Там, куди ви йдете, міста більші і цікавіші, і раптори, як і інші ящери там повноправні мешканці.

Раптори здивувалися. Але перепитувати вже не було часу. Апсу сказав що вони на місці.

Шахта. Місцеві вважали її проклятою. Серед племен розповідали історії про те, що жило у шахті щось страшне та кровожерливе. Історії та вигадки переказували, і ось вже з'явилися подробиці, буцімто то духи предків, розгнівані на нащадків бажають помсти за те, що їх забули. Чи чудовиська, які відкушують голову. Може, кому і відкусили. Ті, які навчалися у місіонерській школі, пояснювали зникнення людей обвалами. Отже місце було занедбаним, забороненим, до шахти ніхто із місцевих не ходив, і чужим забороняли.

Під час правління Дорослого місцевість збезлюдніла, через етнічні та релігійні чистки, або вбивства з пограбуванням без ідейного підґрунтя. Про шахти забули.

Старий, розбитий ліфт підтримували у робочому стані ті, хто приходив підземеллями з Великої Землі.

Близнюки і раптори спускалися у тунелі. Швидкісний ліфт привіз їх почергово у коридор який вів до платформи, туди за викликом приходив підземний потяг. Люди Полігону у цей поїзд не допускалися, навіть якщо знаходили платформу, викликати поїзд вони не могли. Старий учитель знав, як це зробити.

Але раптори застрягли у коридорі. Їх захопили силовим полем троє чоловіків. Маги, хранителі, які охороняли Полігон. Тіамат вийшла з ліфту і потрапила у магічну сітку, не встояла. Апсу також загруз у магічному полі, його навіть трохи підняло над підлогою печери.

- Ого, - сказав древній бог, торкнувся тонкими пальцями струн силового поля, - Магнітне.

Кричу та Рав допомогли Тіамат піднятися, вона потерла лоба:

- Батут, - усміхалася торкаючись руками пружного намагніченого повітря.

Маги-охоронці у простому одязі із сірого полона з фантазійними палицями, вірніше, бойовими магічними жезлами з гострими наконечниками, обступили Апсу відокремили його від гурту. Тіа і двох рапторів, вони відштовхнули силовим полем до інших полонених.

- Нахаби, - тихо сказала Тіамат.

- Отже, ти тут порушуєш усі закони цього світу, - звинувачував Апсу високий, худорлявий маг, з коротким хвостиком рідкого, сивого, голеного на скронях волосся, з темною борідкою. Він був гарний, і намагався бути грізним.

- Так, я, - погодився насмішкувато Апсу.

- От потвора, - обурився другий маг, невисокого зросту, рудий, коротко підстрижений з густою короткою бородою, йому було років тридцять, та він намагався поводитися наче сторічний.

- Вчитель обтеше, - мстиво процідив третій, невизначеного віку, гарненький, схожий на дівчину, з довгим попелястим волоссям.

- Називаєш себе ім'ям чудовиська Апсу? - Голос оксамитовий. Із тіні вийшов чоловік двометрового зросту з білим прямим волосся нижче лопаток, зав'язаним у довгий хвіст. Юне обличчя було прекрасним.

- Енкі? - перепитав Апсу, здивовано розглядаючи старого знайомого.

- Темрява прийшла за темрявою, - усміхаючись сказав Енкі.

- Я говорила, що хтось із творців тут вештається, - нагадала Тіа, клацнула пальцями для пафосу, поле, створене магами, зникло. Учні Енрі ошелешено подивилися на дівчинку. У очах запитання - "Як?"

- Прекрасна та жахлива, - Енкі підійшов до Тіамат, вона простягнула маленьку руку, творець торкнувся блідими губами смаглявих пальців, з напівпрозорими дімантовими кігтями.

- Мої учні занадто звикли до патріархату, навіть уявити собі не можуть ким ти є.

- А ти надто звик до казки про жахливу Тіамат. Мардук захопився вигдуванням жахливчиків, - м'яко, з ніжною посмішкою, відповіла йому Тіамат.

- Він розповідав тільки про те, що ви прийшли знищити світ, і як він ціною своєї божественної могутності, ціною дару творця, врятував Світ, - сумно нагадав Енкі.

- Мабуть, він ненавидить драконів, тому що дракони не брешуть, тим більше так цинічно. - іронічно посміхнувся Апсу, - А чому ви затримали тут рапторів?

- Старий порушив закон. Він прийшов у цей світ, ризикуючи розбудити порожнечу, - пояснив рудий маг.

- А хто порушив закон і приніс у цей світ яйця рапторів? - запитав Апсу.

- Ми намагаємося це з'ясувати, - відповів Енкі, - поки дізналися, що хтось з Великої Землі налагодив торгівлю предметами з лабораторії з тими, у кого є до древніх кубів доступ.

- І ти не бачиш цілої картини? - здивувалася Тіамат.

- Тут навіть ви не бачите цілої картини, - відповів Енкі. - Ми побудували Полігон так що тут інформація плутається.

- Мардук вмів будувати лабіринти магії, - погодився Апсу, - але раптори чисті, і якщо ви їх проводите до поїзда, вони ще можуть адаптуватися на Великій Землі.



Марк Алл

Відредаговано: 15.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись