Діалоги з Прибульцем

Розмір шрифту: - +

Діалог двадцять дев'ятий

Гвинтокрил, що прилетів за групами Альфа і котиками, найманці збили з гранатомета. Пілот зумів посадити підбиту машину тільки тому, що її зібрали й модифікували у цехах зони п'ятдесят один. Вистрибнувши із гвинтокрила пілот активізував самознищення секретної машини, і втікаючи від вибуху, потрапив у полон до міжнародної групи найманців.

Американські солдати, втративши транспорт, відстрілювалися від групи Ведведя.

Сержант і Берсерк розуміли, що найманці їх переб'ють. Ведмідь дав команду припинити вогонь і викликав старих друзів, а в даний момент супротивників, поговорити, ті звичайно відразу погодилися. Після стрілянини між противниками створилася просіка, кулі скосили траву і навіть дрібні дерева. 

Вояки трьох груп ховалися у джунглях, чекаючи поки командири домовляться.

Ведмідь відразу оголосив вимоги:

- Ви віддаєте нашого керівника і одну тваринку з тих, що за вами по джунглях бігають, а ми вам - пілота і йдіть собі до нової точки, де вас заберуть на чистенький, сухий авіаносець, або що там вас чекає.

- Нема тих звіряток з нами! - Сержант піднявся на повний зріст, ризикуючи отримати кулю, - ми їх втратили разом з тими звірятками, які бігали за вами джунглями.

- Раптори за нами не бігали, не бреши Серже, - посміхнувся Ведмідь, - вони за вами бігали. Або з вами? Цікава історія, чи не так?

Знову пішов дощ, дзвінкий, сильний.

Апсу підповз до Берсерка, перетворився у людину. Тіа в формі маленької кішки сиділа на гілці великого дерева, спостерігала зверху за тим, що відбувається. Вони тільки пройшли портал, створений у печері, і навіть промокнути не встигли. 

- Долучись до розмови, віддай їм Дорослого і мене, - прошепотів Апсу. 

Берсерк глянув скоса на прибульця. заперечив:

- Не можна, адже він небезпечний, його використають проти нас. А тебе віддати - це як? Що вони з тобою будуть робити?

- Відомості застаріли, - посміхнувся древній бог, - Він тепер просто людина, і не представляє ні загрози для вас, ні інтересу для зони п'ятдесят один.

- Ви завжди творите що хочете, чи іноді напарникам пояснюєте хоч щось? - сердився Берсерк, - Що хочеш з ними зробити?

- Буду слідкувати, щоб вам дали спокійно відступити і не стріляли у спину.

- Я навіть боюся запитати, як ти це робитимеш, - прошепотів Берсерк. Встав на ноги з піднятими руками. Сержант подивився на товариша, м'яко кажучи, з подивом.

Ведмідь добродушно всміхнувся. Та й обличчя у старого найманця було круглим, добрим, з м'якими рисами, пухким ротом і приплюснутим, неодноразово зламаним носом:

- О, сам Стефан Бірськи, Берсерк, ось тебе у цьому зоопарку ніяк не очікував побачити, - Ведмідь голосно розсміявся. 

- Не розумію, чому ти смієшся? - здивувався Берсерк, - Ти мені гроші винен.

- Так ти за боргом прийшов? - очі у Медведя стали великими, підкреслюючи подив, - так немає у мене тут грошей, не брав, зустрінемося десь посеред вульгарного цивілізованого міста, віддам. Ось справді віддам, щоб мені з цього місця не зійти. - Ведмідь перехрестився. Перейняв у російських найманців.

Берсерк мовчки підійшов до сержанта. Тицьнув рукою у бік Апсу. Древній бог з наївною юнацькою посмішкою помахав спецназівці рукою.

- Чого він хоче? - Запитав сержант, вже розуміючи, що Апсу послав Берсерка у якості парламентера.

- Каже віддати пакет і його, - тихо відповів лейтенант.

- Він з глузду з'їхав? - обурився Серж.

- Про що ви там так тихенько пліткуєте, дівчатка? Може, зі мною секретами поділитеся? - жартував Ведмідь.

- Та йди ти! - розсердився Сержант, - почекай, поділимося.

Ведмідь буркнув ображено:

- І хто вас бісові діти виховував?

- Як віддати?! Гаразд його - це як гранату у супротивника кинути. Але пакет! А що я скажу полковнику? Чорти забирай! - обурювався Сержант.

Берсерк лише розвів руками,

- А я тут до чого? Чому ти на мене кричиш? На нього кричи, - тицьнув пальцем туди, де сидів Апсу. Той піднявся з трави.

Ведмідь вдоволено сказав:

- А ось і перевертень! А брехали, що загубили кудлатого у джунглях.

Апсу підійшов до сержанта і Берсерка. Немов три приятеля зустрілися у міському парку. Ведмідь стояв за півметра від них. Руку старий найманець тримав на автоматі ближче до гашетки. В цілому він знав, що сержант хитрий, але чесний. Перемир'я старі солдати цінували.

- Остаточно збожеволів? - накинувся сержант на Апсу. 

Прибулець посміхнувся, спокійно пояснив:

- Пакет втратив цінність, скиньте його, заберіть бідолагу пілота і йдіть на нову точку.

- Як це втратив цінність? - оторопів Сержант.

- Ми його позбавили магічної сили, якщо коротко, - дещо з винуватим видом відповів Апсу.

- Я не розумію, сила, несила, у мене завдання доставити людину з точки «а» у точку «Б», а у магічних силах я не повинен розбиратися! - нервував сержант групи Альфа.

Солдати обох груп вже сіли у траву, спостерігаючи за тим, що відбувається. Лисиця, насолоджувалася спостерігаючи за розмовою. Кіт задавав питання Лисиці, впевнений, що вона більше розуміє, ніж він. Кабан, перевірив патрони, зірвав травинку і почав її жувати, наче панда. Солдати групи Ведмедя укладали парі сперечаючись, віддадуть їм перевертня чи ні.

- Нам тут довго мокнути? - запитав Ведмідь, - віддавайте нам пакет і перевертня, забирайте пілота і йдіть вже звідси, стріляти мені теж набридло, плече болить, яке ви мені прострелили...

Сержант подивився на Ведмедя, немов забув про те, що той стоїть неподалік і чекає рішення.

- Віддавай, - сказав Апсу. - Удав не зрадіє, коли ти пакет без здібностей привезеш, а так немає і немає.

- А ти? - запитав сержант, видно було, що він уже прийняв рішення.

- Я наздожену, - посміхнувся Апсу, - та й Тіа зі мною залишиться.



Марк Алл

Відредаговано: 15.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись