Діалоги з Прибульцем

Розмір шрифту: - +

Діалог тридцятий

Другий гвинтокрил прилетів за годину - вже звичайний, армійський. Бойові групи чекали його у точці "Б", у п'яти кілометрах від точки «А». Солдати поспіхом сіли у гелікоптер, усім набридли мокрі джунглі. Вже уявляли собі теплий душ, сухий одяг, нескінченний простір океану, та рідну казарму.

Серж озирався, гадаючи, де перевертні, турбувався, що ті не встигнуть, бо затримуватися у джунглях небезпечно. Гвинт над головою вже набирав обороти відбиваючи краплі дощу.

Зліт. Командир групи Альфа ступив на борт вертольота, і сів на край майданчика, коли побачив двох величезних звірів. Коти розміром як коні, вистрибнули на галявину. Серж думав, що вже звик до перевертнів, та вперше побачив їх на повний зріст, і вони насправді були жахливими і прекрасними одночасно. Перевертні мчали до гвинтокрила, певне збиралися отак на злеті вскочити на борт. Серж крикнув:

- Завалите  машину, монстри!

Та перевертні трансформувалися у людей у останню секунду перед тим, як вскочити у гвинтокрил. Апсу зі сміхом відповів сержанту:

- Та ми трохи знаємо закони аеродинаміки.

- Нерви мої нерви, - сердився Берсерк, хапаючись за серце під бронежилетом, - закони аеродинаміки вони знають… Ще й закони аеродинаміки. Де люди у чорному з їх блисківками, я це все забути? Чорти вас забирай! - вже розсміявся, Ми вже думали загубилися ви у тих Джунглях. Ведмідь, хоч живий? Він мені гроші винен.

- Живий, - з усмішкою відповів Апсу.

Гвинтокрил злетів у небо, залишаючи джунглі.

 

На есмінці Берсерк навіть засмутисвя, прощаючись з сержантом. За групою Альфа прилетів гелікоптер із зони п'ятдесят один.

На базі групу Альфа очікували генерал і Удав. Солдатам дали кілька хвилин, яких ледве вистачило, щоб зайти у свою казарму, скинути все ще вологу форму, прийняти душ і переодягнутися у чисте і, головне, сухе.

Солдати групи Альфа кидали звичні злі жарти, як щоразу перед тими, як вони називали - допитами. Так закінчувалася кожна операція, але звикати до того їм ніхто не наказував. Група зайшла у звітну кімнату, де були кабінки із звукоізоляцією, там вівся запис, коли усі одночасно розповіли, хто що пам'ятав про операцію у Африці.

Прибульців протокол не цікавив, вони повернулися у свою маленьку квартиру, і, поки командування розбиралось у секретах та таємницях, дракони могли спокійно спати.

 

Генерал з пляшкою шотландського віскі прийшов до прибульців через дві години .

Почувши доповідь про операцію у джунглях, Майкл хотів викликати Апсу на допит, як викликав солдатів спецзагону, але вистачило розуму порадитися з Удавом. Містер Смітт порекомендував не псувати дружні відносини з драконами, і поговорити не у кабінці для допитів, яка нагадувала тісну кабіну ліфта і могла викликати у прибульця напад клаустрофобії, а у кімнаті самого Апсу. Генерал був військовим, впертим, статутним, але розумна людина у ньому тут перемогла, вислухавши містера Смітта, дістав із запасів полковника витриманий скотч і пішов з'ясовувати у прибульців, чому вони "таке" вчинили з обдарованим экстрасенсом Томом Джорданом.

Дракони у кімнаті Апсу спали разом, обнявшись, наче маленькі діти. Оголені обидва. Генерал розгубився, зніяковів. Щось викопне, немов із церковних підвалів, вилізло з його безтурботної, очищеної військовою службою, душі. Він різко розвернувся, не вписався у дверний отвір, вдарившись об пластиковий одвірок блискучим черевиком. Звірі у людській подобі, почули його, як тільки він увійшов, а відчули, коли він сперечався з Удавом про те, де краще допитувати прибульців.

- Пане генерале? - Апсу відкрив дивовижно-сині очі, - Що ви тут робите? - запитав, немов не знав. Тіамат сіла, загорнувшись у ковдру, привітно посміхнулася.

- Я не хотів вам заважати, - дещо різкувато відповів генерал. Вирувало у ньому дідівське пуританство, хоча він вважав себе людиною лояльною до людських слабостей. Апсу схилив голову набік, запитав вельми прямолінійно:

- Ви вирішили, що ми коханці?

- Усе говорить про те, - генерал почервонів.

- Усе? - перепитала Тіамат, здивовано, - а мені здається, усе вам диктують ваші звичні кліше, встановлені вашим мозком для полегшеного сприйняття усього. Вам складно говорити відверто, але не варто думати, представляти і приймати рішення на основі домислів про усе.

Генерал поклав на ліжко пляшку скотча і сів у крісло, він думав над тим, що сказала прибулиця. Зрозумів, що вона хотіла сказати. Навіть прийняв те, що вона сказала. Апсу вхопив пляшку. Встав з ліжка, з ввічливості одягнув штани і кинув у сестру футболкою, яка слугувала їй за домашню сукенку. Знайшов склянки, розкрив пляшку, понюхав, розлив спиртне, подав одну склянку генералу. Генерал не відмовитися, тільки звично послабив краватку і зняв кашкет.

- Ви не правильно розумієте те, що побачили пан генерале, - тихо сказав Апсу, сідаючи на ліжко поруч з сестрою.

- Майкл, - нагадав генерал, наважуючись перейти з прибульцями на дружні відносини, - Я, здається, усвідомлюю, що зробив поспішні висновки на основі, - він посміхнувся до Тіамат, - встановлених моїм мозком соціальних кліше.

- Ми не земляни, - нагадала Тіамат, - і навіть не люди, у нас не всі стосунки зводяться до сексу. Та певне і у вас насправді також.

- Вибачте, - генерал відчув як його обличчя палає, подумав що певне виглядає як дурний хлопчисько на першому уроці про взаємини, підняв склянку, промовив примирливо, - я і сам від себе не очікував такої реакції.

Апсу оцінив якість напою і розум генерала, пив повільно, заново придивляючись до землянина у погонах. Тіамат більше гріла склянку у маленьких руках. Вони чекали, що  розмову по справі містера Джордона Майкл почне сам.

- Чому ви позбавили Тома Джордона його екстрасенсорних здібностей і залишили у джунглях? Якщо він живий, яку небезпеку може представляти для людей?



Марк Алл

Відредаговано: 15.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись