Демон і Причепа

Розмір шрифту: - +

Глава 12

Ми сиділи на дивані й обидва були напружені, ніби чекали на здачу крові. Я трималася осторонь. Він знервовано потирав руки. Одна річ ніяк не давала мені спокою і я повинна була про це з кимось поговорити:

— Невже мене дійсно хотіли принести в жертву?

  • Не знав, що тебе це так зачепить.

Я стиснула губи й різко перевела погляд на язики полум’я, які облизували дрова в каміні:

— Але чому я? Чому вони хотіли принести в жертву саме мене?

Двері тихо прочинилися й у кімнату зайшла Люсі. Викрадач приманив її до себе, відповідаючи зовсім простодушно:

— А кого ще? Ти чужинка. Тебе не шкода.

Я аж відкрила рота від такого нахабства.

— Ти просто неймовірно нетактична людина.

Кішка потерлася об ногу Викрадача й залізла на його коліна. Він провів рукою по пухнастій спинці, задумливо спостерігаючи за вогнем.

Я зупинилася поглядом на його обличчі, марно чекаючи відповіді. Дивно, але в якусь мить я зловила себе на думці, що вже декілька тижнів не відчувала такого тепла й затишку. Ось що може зробити нестача людського спілкування. Навіть такий буркотун, як мій Викрадач здасться непоганою компанією. Хоча про що я говорю, півгодини назад я балакала з кішкою! Я зручніше вмостилася на дивані й розгорнула книгу:

— Добре, дивись, — він трохи посунувся до мене. Я збентежилася, відчувши теплий подих на своєму плечі, тому мовленнєвий апарат активізувався і я знервовано загомоніла:

— Я трохи погортала книжку… — я поглянула на його обличчя й покрилася легким рум’янцем, — я розкажу, про що йде мова, а ти… скажеш чи треба це читати. Домовилися?

Він кивнув. Я заклала пасмо волосся за вухо й почала:

— Тут є згадки про Геродота. Він писав про північно-європейське плем’я, яке кожен рік на декілька днів ставало вовками.

— Чому?

— Не зрозуміло. Тут більше нічого про це не сказано.

— Добре, далі.

— У XIV столітті в Європі почалася масова істерія. Люди виявляли і вбивали перевертнів. Те ж саме було у Франції… з 1570 до 1610 року.

— А можеш детальніше?

Я підняла на нього очі і знизала плечима:

— Що тебе цікавить? Тут багато текстів про те, кого спалювали, як перевертні вбивали жителів… ем.

— Як їх вбивали?

Я завмерла, піднявши на нього розгублений погляд.

— Тобі треба детально описати тіла жертв?

— Не людей, перевертнів.

Я примружилася:

— Навіщо тобі це?

— Давай уявимо, що я пишу роман.
Я втупилася у нього здивованим поглядом. Його обличчя, як завжди, мало чим відрізнялося від каміння, але ця відповідь багато чого пояснювала, і мені навіть сподобалося думати, що він лише дивний письменник… а я прототип головної героїні? Я трохи пожвавішала і квапливо затараторила:

— Там є якийсь прикол із надто швидкою регенерацією, тому деякі племена, які думали, що впіймали перевертня, спалювали його чи відрубували тваринці голову. Як на мене, трохи жорстоко. Іноді їх розчленовували. — Я доторкнулася до губ і задумливо додала: — А в ще одній книзі я читала, що перевертня може вбити лише інший перевертень. У них нібито в роті є якась отрута. Вона перетворює покусану жертву на вовкулаку, а ще заважає регенерації. Але, як на мене, краще просто використати всім прийняту історію зі срібними кулями. Це якось більш вишукано… можеш ввести різноманіття і зробити їх, наприклад, окропленими святою водою чи то, — я округлила очі, — нехай герої обробляють їх отрутою якоїсь африканської квітки.

Я збуджено закивала. Викрадач стиснув губи й повільно кивнув:

— Так, дякую, я врахую. Може, ще підкажеш, звідки ті всі перевертні беруться? Не можу придумати з чого все почалось.

Я оживилася, радіючи, що можу бути корисною.

— Тут згадується багато версій. Гіпертрихоз, вроджена волохатість, але це не дуже цікаво. Наркотики…– я захитала головою й задумливо провела пальцем по тексту. Нарешті я натрапила на щось нормальне і вигукнула, — о, це підійде. Якийсь дивний автор 18 століття писав історію про те, що перевертень — це нібито вірусна хвороба, яка передається через укус. Деякі люди помирають, а ті, хто сильніші, виживають із побічним ефектом. Їхнє тіло постійно регенерує й раз на місяць його структура змінюється.

— І як це лікується?

— Не знаю, нічого про це не читала. Напиши про якісь трави чи містичний обряд.

Викрадач різко піднявся на ноги. Люсі дратівливо нявкнула, зіскочивши на підлогу.

— Ні, це не підійде… Прочитай далі. Знайди як це лікували.

Я закивала:

— Я спробую. Що ще?

Він знервовано скуйовдив своє волосся і пройшовся вздовж кімнати.

— Можливо, їх можна якось приманити, нейтралізувати, — він повернувся до вікна, — і дізнайся, чи можна контролювати перевтілення.



Ольга Соломахіна

Відредаговано: 14.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись