Дерево зів'ялих сердець (повість)

Розмір шрифту: - +

Минуле з присмаком отрути

Незабаром вона, щаслива, повернулася додому. Тихесенько прокралася до своєї кімнати. Але їй не вдалося лишитися непоміченою.

- Доню, ти знову ганяла на своєму мотоциклі? Ти ж знаєш, як це небезпечно! – то була мама.

- Мамусю, я ж помалесеньку. Просто їздила скупатися. Пекло яке на дворі! – вона не обманювала батьків, просто для Бестії то справді було «помалесеньку».

- Таню, тобі двадцять сьомий рік іде, а ти все, як дитя мале. Чи не пора вже за голову братися? Чоловіка собі шукати, сім’ю створити та діточок виховувати… – наполягала мати.

- Ну, ти ж знаєш, я там уже була. І мені ніскілечки не сподобалося! – посміхнулася дочка, поцілувала неньку у щічку і сховалася до своєї кімнати.

Там її усмішка миттєво зникла. Смуток упав на обличчя. Страшні спогади розривали душу. Пройшло три роки, але минуле ніяк не давало дівчини спокою. А сталося це, коли вона була ще зовсім юною та наївною.

Тільки-но Тетянці виповнилося вісімнадцять років вона зустріла свого майбутнього чоловіка, який, здавалося, світ кладе їй до ніг, боготворить, цінує, кохає. Після того, як він запропонував дівчині руку й серце та познайомив з рідними, вона відкинула геть усі страхи та поради друзів і вийшла за нього в надії прожити довге і щасливе подружнє життя. Та все лише здавалося казкою…

Пройшов рік. Кардинально змінилося ставлення чоловіка, який потроху починав нагадувати тирана. Гіркі сльози щоночі та мокра подушка під ранок – це все, що вона мала. Чоловік проводив більшість часу у гулянках, а коли повертався, то горіла земля і небо! Не життя, а звичайнісіньке пекло! Хотіла розлучення, та міцні жорстокі руки тримали її, застосовуючи будь-які методи, аби лише вона лишалася поруч. Було все: від безпідставних дорікань і погроз до шантажів, від лицемірних благань до фальшивих клятв... І от, нарешті, після стількох неймовірних зусиль, що їй довелося докласти, вже коли лишалася остання крихка надія, їй все ж таки вдалося втекти. Вона знову вільна. Вільна від постійного приниження, неповаги та образ. Тепер, коли дівчина нарешті вирвалася з холодної клітки, їй і на думку не спадало знову зав’язувати відносини. «Мені і так добре…» – думала Тетянка, аналізуючи слова матері.



Сестри Сіденко

Відредаговано: 11.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись