Дорога до щастя. На уламках минулого.

Розмір шрифту: - +

Глава 13

 Поцелуй начинается с глаз,

 Взгляд сильнее и слов и объятий

 Поцелуй - зачарованный вальс,

 Череда сокровенных заклятий.

 Поцелуй начинается с рук,

 У щеки их тепло так тревожно.

 С ласки пальцев, рисующих круг,

 И противиться им невозможно.

 А закончится он на губах,

 Подтверждением первых желаний.

 Поцелуй начинается с глаз

 Независимо от расстояний.

 

 

 Я зачинилась в своїй кімнаті і проплакала майже до ранку, заснути вдалось біля 6, звернувшись клубочком і накрившись ковдрою з головою. Розбудив мене звук сигналізації за вікном, годинник показував пів на 10 і я відчувала себе розбитою. Холодний душ допоміг прийти до тями і тепер я сиділа на кухні бездумно помішуючи ложкою уже холодний чай, апетиту не було зовсім. З роздумів мене вивів дзвінок у двері, на порозі стояв Майкл.

 -Чого тобі?

 -Привіт, впустиш?

- Нема ніякого бажання. Кажи, чого прийшов?

  Хлопець топтався на порозі, було видно що вся ситуація йому дуже неприємна

- Я хотів попросити вибачення.

- Ви що всі змовились?! Тобі краще піти!

 - Будь ласка! Вислухай мене, Кріс!

Було щось в його погляді і тоні що змусило мене уступити.

- Маєш рівно п'ять хвилин!

 - Мені соромно, що так вийшло. Що я послухав Лейсі, що тоді відволікав тебе від Алекса.

- Хм...яке слово цікаве підбрав!

- Ти щиро мені подобалась, я не грав. Просто співпало.

 - Чудово. Це все?

- Дитина моя.

Випалив на одному диханні і я завмерла на половину уже закривши двері.

- Повтори.

- Це правда. У мене з Лейс було кілька ночей. 

 - Це все одно нічого не змінює. Ти дарма прийшов.

- Ти не розумієш, Кріс! Він вільний, ви можете бути разом!

 -Це ти нічого не розумієш, він спав з нею коли ми зустрічались!

- Ну це також не зовсім так. Алекс не обманював тебе.

 -Як це розуміти?! 

Ця розмова подобалась мені все менше і менше.

 - Коли Алекс повернувся в ніч балу до школи він просто накинувся на алкоголь, він напився так, що Лейс ледь затягнула його до машини. Райдер нічого не памятав, зате зранку прокинувся оголений у ліжку дівчини. Вона просто дурила всіх.

Я вже не слухала що говорив Майкл, голова почала розколюватись, думки не вкладались і я ніяк не могла їх зібрати до купи.

- Відвези мене до нього!

Хлопець нічого не питав, ми мовчки доїхали до будинку Алекса. Я не знала, що маю говорити, але після розповіді Майкла, я не могла не приїхати до нього. Ми заплутались у павутині обману, брехні чужих і самих перед собою. Але я любила його!

- Майкл, чому ти все мені розповів?

- Я винен перед тобою. Ти не заслуговуєш на це все. Пробач.

Я лише кивнула і мовчки вийшла з автомобіля.

- Не втратьте одне одного. 

Голос Майкла звучав тихо, але я почула. Надіюсь ми зможемо все повернути. Я зачекала поки автомобіль однокласника зникне за рогом вулиці і повільно пішла до дверей. Було страшно. Тремтячими руками натисла на дзвінок, зробивши глибокий вдих. Раз, ще і ще....от тільки вдома нікого не було!

Але ми мусили поговорити! Сьогодні! Тож я примостилась на сходах, у затінку, спершись на перила. І заснула! Всі переживання, недосипи і стрес так змучили, що мене зморив сон.

Розбудило мене лагідне погладжування по щоці. Теплі губи торкнулисьмоїх і хтось підняв мене на руки. Здається - це наша традиція, Алекс, а це був саме він, весь час носить мене на руках. .Хлопець якось ухитрився відкрити двері і опустив мене на диван у вітальні, а сам вийшов у сусідню кімнату. Я різко підвелась, намагаючись впоратись з емоціями. 

- Привіт. - прошепотіла, не сміючи підвести погляд на хлопця.

- Привіт.

Кілька хвилин ми мовчали.

- Я говорила з Майклом....

Ми сиділи на сходах схиливши голову одне до одного і говорили. Спокійно, без крику і емоцій. Лише я час від часу шморгала носом, а Алекс витирав мої сльози і міцно обіймав. Я розповідала про Сашу, про те, як було важко і як він був потрібен мені. Хлопець вибачався, говорив про Лейсі, про обман і про те, як сильно йому шкода, що час не повернути назад.

- Але ми можемо почати все з початку, Кріс. - його міцні руки стиснули мої долоні, хлопець поцілував мої польці і потерся щокою.



Kate Sahaidachna

Відредаговано: 27.02.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись