Друг мого серця

Розмір шрифту: - +

5 Розділ

Якийсь гудок, що відбувається, не можу розплющити очі, а звук не затихає. Та що це таке!? За вікном глуха ніч, добре, що хоч телефон біля ліжка.

            -Аня, ти взагалі здуріла? Що вже сталось?- трішки роздратовано почала свої слова, тому що ненавиджу, коли до мене телефонують коли я сплю. І вона, до речі, це знає.

            -Не можу стриматись до ранку, я сьогодні цілий вечір провела з Максом, Настя, він просто ідеальний.- вона говорила це, літаючи в хмарах. Це чулось навіть через телефон.

            -Та невже, і що ж ви робили?- сон, як рукою зняло.

            -Ну спочатку він мене повів в ресторанС сказав, що приємно здивований, тому що я не як усі. Потім ми з ним поїхали в клуб, я бачила твого Колю. До мене там пристав, якийсь хлопець, але Макс зразу дав йому відпір.

            -Який герой. І йому нічого не було за те, що він побив Андрія?

            -Я не хотіла його запитувати про цю ситуацію, тому що  цілком розумію, що це його особисте, але коли ми були в ресторані у нього був поганий настрій, потім він розговорився і відволікся від себе.

            -Що ще було цікавого?- цікаво, як там Наташа. Мабуть дуже хвилюється, потрібно буде завтра до неї зателефонувати, але у мене немає її номеру. Потрібно щось вигадати. Аня, розповідала все в подробицях, сказати, що мені було дуже цікаво слухати, як веселився Макс, то ні! Було б цікавіше послухати, про його покарання.

            Ранком вставати було, як і завжди максимально важко будильник не задзвенів, тому що я забула його включити. Добре, що до мене зателефонував Саша. Прийнявши душ, я одягнула просте плаття, сьогодні всі мої нерви пішли на те, щоб розчесати своє заплутане волосся. Ну як завжди ранки у мене нормальними не бувають. Сьогодні я вирішила поснідати, але не дивлячись, що вчора я нічого не їла, сьогодні мені і не хотілось.

            В інститут я йшла з думкою, про те, що одягатись вже потрібно тепліше, початок жовтня, а таке відчуття, що зараз сніг випаде. Вирішила прискорити кроки, тому що цей вітер мене зовсім не тішив. Забігла швидко в інститут, тут хоч тепліше ніж на вулиці, хоч щось радує.

            -Настя.- кричала Аня, яка підбігала до мене.

            -Привіт.- обійняла її у відповідь.

            -Які в тебе ввечері плани? Може відірвемось сьогодні?!

            -Тобі мало вчорашнього дня, як по мені ти вчора гарно повеселилась.- аби повеселитись. Хай іде з Максом ВІДРИВАЄТЬСЯ!

            -Настя, та що з тобою таке.

            -Ооо, Аня. Привіт.- підійшов до нас Макс та обійняв Аню за талію. А його папа казав, що він тільки на шалав вішається, а моя Аня не така. Вона обійняла його у відповідь. Що це за вистава. Потрібно взяти номер Наташі у Макса.

            -Максим, мені потрібен номер Наташі.

            -Ооо, Настя. Я й тебе не помітив.- з явним сарказмом, заявив він.

            -Та невже.- повторила його тон. Його явно це розвеселило, а мене, ні!

            -Навіщо він тобі?

            -Просто.

            -Я не буду давати номер аби кому.

            -Ааа, ну вибачте тоді. Не хочу, щоб ви витратили час на аби кого.- він ще мені вирішив посперечатись, взагалі страх втратив.

            Сьогодні був напружений день, староста захворіла, тому мені прийшлось виконувати її роботу. Особливо мені «подобалось» випрошувати оцінки для моїх одногрупників, навіть тим, яким байдуже на них. Після інституту я вже нічого не хотіла робити, але потрібно було йти на роботу. Дивно себе уявляти в роботі.

            Вдома, Коля вже чекав мого приходу, щоб разом поїхати на роботу, тому я швидко пішла переодягатись.

            -Ехх, сьогодні ти не така красива, як вчора.- з награним смутком сказав брат.

            -Всеодно дадуть вдягати форму. Тобі не подобається мій костюм, він до речі новенький.

            До клубу ми приїхали вчасно, але Коля всю дорогу вичитував мені моралі, щоб з інституту я приходила раніше, щоб нам не виписували штрафи. Мене зустріла на вході Віка та повела в роздягальню там вона мені видала форму та попередила, щоб я швидко переодягалась та виходила працювати.

            Ну спочатку нічого важкого не було я по можливості вивчила меню. Перший столик було страшно обслуговувати, але потім я ввійшла в роботу та все почало виходити набагато бистріше, навіть не було часу присісти. Під вечір молодь понапивалась і говорити з ними було набагато важче, але я не хотіла в перший день облажатися. У віп кімнати мене не пускали обслуговувати, що й не дивно, за сьогодні два рази на мене поскаржились адміністратору, але не дивлячись на мою стомленість і це все, мені сподобалось, це краще ніж сидіти дома та нічого не робити.



Анастасія Віталїївна

Відредаговано: 10.10.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись