Джуляндія:ключі Бертольдa

Розмір шрифту: - +

Частина Перша:Втеча від мачухи.

Я любив мачуху, яка б вона не була. Моя справжня мати пропала, іноді я зараз жалію що не казав їй що люблю. В мене був друг про якого моя мачуха не знала. Макс був моїм єдиним другом який мене розумів, весь вільний час я проводив з ним знаючи тощо він мене не покине. В школі появилася новенька дівчина, вона була в моєму класі, її краса зачарувала мене. Сміливості підійти й спитати її про щось не було. По шкільному коридорі її ображали однокласники "Залиште її" Джеймс обернувся й сказав "Ой, хто це у нас такий, маминий синочок" Я його ударив, він упав на землю.
Директор викликав мачуху до школи, я пожалів про свої дії, але я поступив правильно заступився за дівчину, в яку можливо був закоханий. Мачуха дома на мене кричала що я її ганьблю і так далі. Я ніколи не сумував не був злий, я вмів радуватись життю. Наступав вечір, мачуха пішла в гості до нових сусідів, в них була дочка, це та сама новенька. Вона сиділа коло будинку і побачила мене і помахала привіт, а я у відповідь. Моє вікно виходило до будинку нових сусідів. Я знав що завтра ця дівчинка заговорить зі мною. Якщо мачуха буде дружити з новими сусідами то це мало ймовірно буде добре. Ранок весь час був красивий, яка б погода не була. Одягнувшись я пішов до школи. По дорозі мене зустріла ця дівчинка.
-Привіт-весело промовила вона
-Привіт
-Мене звуть Джессіка, а тебе Маркус?
-Так
-Чому ти вчора не прийшов?
-Розкажу будеш рахувати мене маминий синочком
-Розказуй.
Я їй довірився і розказав все, про мачуху і як вона мене тримає дома.
Вертаючись додому, мене зупинив Джеймс, нагадаю це той самий якого я ударив у школі.
-Ти що героєм став?
-Я захісчав дівчину до якої ти ліз.
Він ударив мене і я упав на землю роздерши до крові коліна, піднявшись я був зі сміливих й ударив його. Джессіка зупинила бій і відігнала Джеймса. Ми пішли до неї додому вона промила мені рану, з носа потиху текла кров. Вона підняла на мене свої красиві очі і заговорила своїм ласкавим голосом "Дякую що заступився за мене" Я зібрав речі подякував і пішов до додому. Увечері до мене прийшла Джессіка, мачуха набрехала що я сплю, чесно кажучи мені надоїло бути самому. Я вийшов до Джессіки, спочатку мачуха не хотіла пускати мене, але я вирвався і втік "Можеш більше не вертатися" Пролунав крик мачухи. Джессіка повела мене в ліс, щоби прогулятись. Наш ліс був схожий на парк, й гуляти ним не було аж так й страшно.
Ми побачили щось до вподоби порталу.
-Пішли туди?
-Ні мачуха буде зла
-І що, зла не зла ти віть хочеш пригод то давай.
Вона штовхнула мене туди, й скакнула сама. Ми з'явилися в лісі, надворі був день, портал закрився. Дерева були сухі, а трава була зогнила. В далеку ми побачили табір з наметами й міфічних створінь, але єдине кого ми впізнали це були лицарі. Ми віришили зачекати деякий час щоб портал відкрився.



Д.Мірошніков

Відредаговано: 25.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись