Фенікс Підкорення вогню

Розмір шрифту: - +

Правда, якою вона є, та до чого призведе

Арінель стояла на колінах посеред кімнати, адже не мала уже сил встояти, вона все ще тримала рамку для фотографій в руках та оглядала її, проводячи пальцями по зображених на ній щасливих дітях. Вона різко піднялася на ноги та відчула тепло навколо своєї руки. Вогонь огорнув її долоню, вона готова була спалити це місце, проте, заспокоївшись, зжала руку в кулак та побігла в сторону свого будинку. Велика кількість людей та машин, що поверталися з роботи охопили вулицю і дівчині доводилося іноді розпихати людей, що не давали їй проходу, чуючи погані слова у свій бік. Сльози не могли перестати капати з її очей на і так сиру від дощу землю. Коли Арінель прийшла додому, Ненсі ще не було, що було кращим для дівчини, бо вона не хотіла, щоб тітка бачила її сповнену сліз та допомогло їй уникнути непотрібних запитань. Вона хутко побігла у свою кімнату яка, на її думку, могла захистити її від зовнішнього жорстокого світу.

         Дівчина все ще не могла прийти до тями і лише ходила кругами по кімнаті намагаючись зібрати усі думки до купи. «Невже, він пішов сам шукати ті дивні аномалії, які засмоктали його і змінили усю реальність, зробивши так, ніби його не існувало…Можливо його викрали, але як тоді пояснити будинок….» - тривожно думала Арінель. Вона хутко сіла за свій комп’ютер і почала гуглити інформацію про аномальні явища у її містечку та навколо нього. На жаль нічого цікавого, окрім того, що хтось, начебто, бачив літаючу тарілку над їхнім парком, не було, тому усі її надії ніби вітром змело.

         Вона ще довго сиділа на своєму стільці перед комп’ютером, намагаючись дійти хоч якогось логічного висновку, аж раптом вона згадала, що бачила у щоденнику інформацію про якогось історика, чи то археолога, з яким співпрацював і часто консультувався її батько. Вона хутко почала оглядати сторінки щоденника, намагаючись знайти хоч щось, що вказувало на цю людину, хоча там було вказано лише його ім’я – Дрейк Хесвад.

         «Як добре, що на сьогоднішній день усе можна знайти в Інтернеті» - подумала вона і одразу ж ввела це ім’я у пошуку. Інформацію про цю людино було мало, хоча, на щастя, була електрона адреса через яку можна було з ним зв’язатись. Довго не думаючи, дівчина почала строчити лист, де розповіла усе про те хто вона і хто її батько і що вона хоче знати про аномалію, яку він досліджував і чи допомагав йому в цьому Дрейк, а також чи просив він у нього допомоги у розшифруванні деяких записів мертвою мовою.

         Арінель сиділи, вдивляючись в екран її комп’ютера, оновлюючи пошту кожні п’ять хвилин в надії на те, що він швидко зреагує на її лист. Її очікування перебив гуркіт дверей, що означало лиш те, що Ненсі уже була вдома. Дівчина швидко поховала усе в коробку та вимкнула монітор комп’ютера. Спустившись вона побачила свою тітку із банкою морозива та сповнену піднесеного настрою. Вона зрозуміла, що у Ненсі був чудовий перший робочий день і не хотіла псувати його своїми проблемами та поганими думками.

         Вони привітались один з одним та почали дружно готувати вечерю. Ненсі не могла не помітити, що її племінниця збентежена чимось, можна сказати навіть засмучена. Вона хотіла була спитати в чому справа, але Арінель одразу ж змінювала тему. Повечерявши макаронами по флотськи та буряковим салатом, вони завершили свою трапезу чаєм із вафлями. Протягом вечері дівчата не говорили ні про що окрім роботи Ненсі, що дуже бентежило тітку, адже вона дуже добре знала Арінель і знала коли вона щаслива,  коли засмучена, а коли не знала що робити і ось в даному випадку до її стану підходили два останні пункти.

         Ненсі не думаючи відчинила банку з морозивом та накидала його у миски, приправивши малиновим варенням, яке так любила її племінниця і відкрила пляшку вина, яка знаходилась у її міні-барі. Вона наповнила два бокали та подала їх разом із морозивом, побачивши здивоване обличчя Арінель. Ненсі не завжди дозволяла племінниці вживати алкоголь, тільки на свята і то вдома та лише у невеликих кількостях. Ненсі збентежено та допитливо поглянула на свою племінницю і протягнула їй бокал зі словами:

- Я бачу, що тебе щось турбує і ти дуже замучена, і я знаю, що в таких випадках потрібно випити і виговоритись – це допоможе тобі розкрити свої карти і розказати мені усе, повір тобі одразу ж стане легше – вона лагідно посміхнулась і сіла навпроти Арінель, пильно дивлячись на неї та чекаючи хоч слова з її уст.

Дівчина не задумуючись за один раз влила в себе бокал вина та трішки скривилась, ставлячи його на стіл зовсім пустим та вловлюючи великі, круглі від подиву очі своєї тітки.

- Значить діло серйозне – низьким тоном сказала Ненсі наповнюючи бокал Арінель. Вони ще декілька хвилин дивились один на одного, іноді опускаючи погляд чи відводячи його в сторону в надії на те що хоч хтось із них першим почне говорити. Та не витримавши Ненсі таки ж мовила:

- Ти не можеш мовчати вічно, говори що сталось. Ми ж з тобою найкращі подруги, ти можеш казати мені все що завгодно, ти ж знаєш, що я порву за тебе кожного. Тебе що, отой зеленоокий красунчик, що приходив з апельсинами образив? – мовила вона стукаючи несильно кулаком по столу. Цей звук, ніби звільнив Арінель від полону думок, що не відпускав її увесь цей час.

- Ні, він тут ні до чого…..Мені дуже важко це пояснити. Я навіть не знаю з чого почати – мимрила собі під носа дівчина, все ще намагаючись припинити потік думок у своїй голові – Ненсі, пообіцяй мені, що не будеш засуджувати мене і підтримаєш без вагань.

- Ти мене лякаєш, сонечко, але я обіцяю, що б не сталось я буду на твоєму боці.



Erin Show

Відредаговано: 16.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись