Фіктивний шлюб або Я кохаю тебе

Розмір шрифту: - +

ХІV

-Дитятко, чому ти не сказала, що приїдеш з чоловіком?

-Сюрприз.

-Дуже класний. Наскільки днів ви приїхали?

-Два,-сказав Влад.

-Ні, на три,-відповіла я.

-Ти ж казала на два,-прошепотів він.

-Плани змінилися. Чи в тебе робота? То, можеш поїхати без мене на день раніше.

-Ні, я тебе тут саму не залишу.

-А я не сама.

-Голубки, розумію молодість, але не стійте на порозі й заходьте в хату,-говорить бабка.-Ви ж зголодніли?- і тут як по сигналу забурчав мій живіт, бабуся з Принцом переглянулись.

-Що?

-Нічого, зголодніла моя принцеса.

-Не твоя,-пошепки до нього промовила. Влад пішов забирати наші речі з машини, я теж хотіла допомогти. Але мене покликала бабуся, щоб допомогти їй із приготуванням вечері. Хатка невеличка, тому тут тільки дві кімнати, щоб спати. Ще кухня на якій завжди пахне приємним запахом. Родичка приготувала дуже багато. На перше був борщ, на друге гречана каша з вареним м'ясом, на десерт млинці з сметаною. Як мені це з'їсти? Ай, потім щось придумаю. Поки ''мій чоловік'' відволікав кота, який прийняв його дуже приязно. Я і бабка Галя закінчували останні приготування.

-Катю.

-Що?

-Ти правда від мене нічого не приховуєш?

-Що саме?

-Я вже стара, але  розумію, де правда й брехня. Ви дійсно кохаєте один одного?

-Так, чому такі запитання?

-На весіллі та зараз ви не поводитися, як молодята. Нема поцілунків, щирості у вашому коханні.

-Ми просто не дуже сильні виражати емоції. До того не давно посварилися, тому я не знала, що він зі мною поїде.

-Якщо це так, тоді я спокійна. Може мені правда здалось. І чого ти так розхвилювалася? Я ж пожартувала. 

-Не жартуй, так.

-Чому?

-Бо в нього багато шанувальниць, які не вірять у нашу стосунки,- сама не розумію, для чого це сказала?

- Не переживай, ти його дружина і ніхто не посміє забрати твого чоловіка.

-Ага.

-Зараз нагріється борщ й будемо вечеряти. Поки піду до Муськи, а ти поклич Влада їсти.

-Гаразд.

Зайшовши в нашу кімнату, де ми маємо спати з Власовим.  Вона має темно-сині стіни, біля вікна стоїть невеличкий писемний стіл. З  боку ліжко з пружини, на якому в дитинстві любила скакати:) Нічого не знаю, але Влад буде спати на підлозі. А то ліжко замале для нас обох. На підвіконні стоїть вазон у коричневому горщику. У хаті мобільний зв'язок погано робить, тому потрібно виходити на вулицю, щоб подзвонити комусь.  Думала, що він там. Де він? Його тут нема. Можливо надворі? Піду і зараз дізнаюсь.  Хлопець сидить на лавці й грався з домашнім улюбленцем.

-Владе, нам потрібно поговорити.

-Про що? Ти кажи, я тебе слухаю.

-Здається нам не вірять у щирість стосунків.

-Чому так, вважаєш?

-Бабуся пожартувала, що ми дивні для молодят. Може нам більше проводити часу...

-А може провести першу шлюбну ніч?

-Ідіот,-вдарила його по спині.-Я не це мала на увазі.

-А що?

-Триматися за руки, не сперечатись.

-І поцілунки.

-Що?

-Ну, яка пара без поцілунків?

-В щоку.

-Це ми ще побачимо.

-Пішли їсти.

-Ок.

Після вечері ми ввімкнули телевізор, який стояв у кімнаті бабусі. Дивилися концерт, який був на якось каналі. Їжа Владу сподобалась, що просив другу порцію. За столом  ми розмовляли про різні дрібниці. Та був випадок, який мені не припав до душі. Принц почав мене обіймати в деяких моментах під час розмови, гладив мої плечі. Ставала йому на ногу, щоб він зупинився. Схилившись до мого вуха, сказав, що так треба, щоб інші повірили у ''наші щирі стосунки''. Коли настав час лягати спати, наша пара пішла спати. Попросила Власова вийти, щоб переодягнутися, він не хотів виходити. Ледве його виштовхнула, з умовою, що буду прибирати цілий місяць квартиру, замість служниці, якій потрібен відпочинок. Переодягнувшись, лягла, але заснути не могла. Через декілька хвилин прийшов Влад. Він почав підходити до ліжка, я швидко встала.

-Ти чого?

-Ти спиш на на підлозі.

-З дубу рухнула.

-Де ти хочеш спати?

-На ліжку.

-Ні.

-Так.

-Ні.

-Так.

-Ні.

-Так.

-Тобі не подобається, то сама спи на підлозі.

-Ти джентльмен.

-Ні, я хуліган.

-Влад, будь ласка.,- почала вмовляти його.-Я прибирати не буду.

-І що?

-Аякже служниця?

-Піде на роботу або буде брудно цілий місяць, інші будуть вважати, що ти погана хазяйка.

-Так не чесно,-він лягає на ліжко, а я стою. Не знаю, що мені робити. Може піти на сіно спати, ні тоді бабка точно щось запідозрить. Останній варіант лягти на підлогу від якої буде боліти спина. Забираю свою подушку і простирадло, стелю.

-Що ти робиш?

-Не бачиш?

-Лягай сюди.

-Ні.

-Чому?

-Хто тебе знає, може почнеш до мене приставати.

-Ахаха.

-Що тут смішного?

-Ти не в моєму смаку,- від цих слів було приємно, що він робити нічого не збирається, а з іншого боку щось кольнуло в серці. Невже я йому байдужа?

-Ти також.

- Я знаю, тому йди сюди-показав рукою на ліжко.

-Багато хочеш.

-Забула?

-Що?

-Ми говорили про...-, зробив невелику паузу,- наше кохання.

-Я рану встану, вона не побачить, що ми спимо окремо.

-Раптом бабка зайде, що будеш робити? Далі спати? Ми за вечерею помирились, а зараз ти все зіпсуєш. Іди сюди. Я не з'їм тебе.

-Там мало місця.

-Знову за своє? Хочеш, щоб я тебе сам взяв на руки і положив на спальне місце.

-Ні,- він став підніматися,-лежи сама дійду.



Лисичка)

Відредаговано: 29.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись