Фіктивний шлюб або Я кохаю тебе

Розмір шрифту: - +

ХVІ

 Темний, чорний, ліс. Не світять ліхтарі, де всі поділися? Біжу посеред дерев шукати друзів з якими ми приїхали на пікнік, але їх тут нема, ніби крізь землю провались. Кричу й не відчуваю відповіді. Може це жарт? Зараз добіжу назад до табору і там на них буду чекати. Вертатися було складно, тому що дорогу назад забула. Раптом побачила десь далеко з'являється вогник. Ноги болять йти до нього, я дуже зраділа коли прийшла туди. Це була галявина на якій я, Маша, Алан, Влад, Моніка, Саша, Вася, Даша. Не пам'ятаю, як Моніка і Вася потрапили до нас. 

Всі наші намети були зруйновані, речі по різних боках галявини. Коли я пішла на пошуки такого безладу не було. Хто це зробив? Досить їх не можу найти, то ще це. Щось затріщало, ніби хтось наступив на гілку. З страхом обернулася навколо, але нікого нема. Знову й знову. Місяць повний ще більше додає містичності додає містичності. У кущах засвітилися два вогники, дуже маленькі. Все ближче й ближче, вони наближаються. Невже дикий звір? З кожним наближенням мені страшно. Гарчання не дає мені з полегшенням зітхнути. Вовк вистрибує з пітьми. Далі нічого не пам'ятаю...

Сьогодні ми повернулися до шумного міста. Влад уже поїхав, тому що його викликали на роботу. Ці два дні я і Принц допомагали бабусі, перший раз побачила, як хлопець взяв руки сапу, на початку в нього не виходило, але потім він швидко навчився. Через роботу на пекельному сонці, наша пара виглядала, ніби приїхала з моря. Засмаглі руки й обличчя. Думала, що міський хлопець здасться, але він мене вразив своєю наполегливістю. Розкладаю речі під танцювальну музику, потім візьмусь за прибирання і кулінарію. З Дашею зустрінусь сьогодні ввечері. До речі, сон був про вовка і моїх друзів. Чому? Чим він закінчився не пам'ятаю. Залишилось сподіватися, що він не віщий.  Через годину всі свої справи зробила. Погода була сонячною, але прохолодною. Накинувши на плечі легку кофту, двері відкриваються і заходить він.

-Ти куди?

-Тепер точно не піду,-відповіла я.

-Чого?

-Не можна питати, куди людина йде, а то в неї будуть неприємності.

-Це лише, так говорять.

-Ну, раз так, то піду, а то вже запізнююсь на зустріч.

-З ким?

-З Дашею.

-Щоб була тут до 20:00 години вже вдома.

-Але зараз тільки 18:00.

-Нічого не знаю.

-Владе, перестань.

-Я не жартую, прийдеш на хвилину менше, тебе чекатиме покарання.

-Хто ти такий, щоб мене карати?

-Це моя квартира,-знаю, знаю, що все тут твоє.

-І що? Поки я тут живу вона також моя.

-Зрозумій, тут  все моє,- зі злістю промовив Власов.

-Тоді сам залишайся тут,- грюкнувши дверима, пішла на зустріч до подруги. Яка муха його вкусила? У селі не був таким, як повернули його до міста став монстром. 

-Привіт!

-Привіт, чого не виходила на зв'язок?

-Він там погано робить.

-Що хочеш на День Народження?

-Дай, подумати. По-перше, новий телефон. По-друге, позбутися цього договору.

-Це мені не під силу. Як будеш святкувати?

-Не знаю.

-Я думала, що за цей час ти могла придумати.

-Воно через два дня.

-10 липня вже тут.

-Що робила поки мене не було?

-Вирішила перевести тему.

-Не хочеш не розповідай, все одно щось придумаю. Разом з Аланом і Машою ходили разом в кіно, клуб, по магазинах.

-Ти не знаєш, де зараз Моніка?

-Навіщо тобі?

-Просто цікаво.

-Після нашого випуску не бачила, але чула вона поїхала в столицю, для навчання.

-Зрозуміло. Котра година?

-21:00. А що?

-Можна в тебе сьогодні переночувати?

-Гаразд, але...

-Що?

-Там мої батьки й до того, Влад.

-А він тут причому?

-Якщо не будеш ночувати вдома, то він розпочне дзвонити до твоїх батьків, а ти сама казала,-пошепки почала говорить подруга,- щоб всі повинні вірити у ваше щасливе життя.

-Прямо в ціль, я забула. Бувай.

-Ти вже йдеш?

-Так.

-Може залишишся ще трішки.

-Ні, я запізнююсь.

-В якому сенсі.

-Чоловік казав у дома бути в вісім.

Викликавши таксі поїхала на квартиру, вечірнє небо красиве своїми кольорами, скоро зайде сонце. І буде ніч, яка має у собі таємниці. Хтось піде у клуб, щоб розвіятись, інші будуть лягати спати, бо їм потрібно з самого рання на роботу. Люди вже нікуди не спішать, гуляють по вечірньому місту, забувши про свої проблеми. О десятій годині приїхала, розрахувавшись з водієм, вийшла з автомобіля. Ноги непомітно починають труситися, долоні пітніють. Невже я його боюсь? Він мені нічого не зробить,  світло не світиться. Мерщій потрапити в свою кімнату, щоб сховатися від нього. Тиша повсюди, хм, думала буде сварити, а бо покарає, а тут нічого. Дуже підозріло, на кухні знайшла листа.

Визвали на роботу, буду пізно.

Але твоє покарання буде.

p.s. Влад

Яке покарання він вигадає? Я не винна, поганого не робила. За що? Мене дуже турбує лист, який отримала на весіллі. Що тоді мав на увазі автор цієї записки. Може Власов мене обманює, що йде на роботу. Так, переключаємось на веселий режим. Цілий вечір дивилися телевізор, бо там показували цікавий фільм. Після перегляду йшла в свою кімнату, саме тоді повернувся Принц. Він був увесь замучений, одягнений в діловий костюм. Напевне була зустріч, яка  виснажила його. Переодягнувшись в короткі шорти і майку, лягла спати. Ранок почався чудово, хлопець знову пішов заробляти гроші, але сказав, що повернеться рано, щоб поговорити зі мною про щось. Цілий день дивилися серіал, читала книгу. Завтра важливий день,тому настрій чудовий. Ввечером повернувшись з роботи, переодягнувся в домашній одяг і покликав мене до вітальні.



Лисичка)

Відредаговано: 29.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись